Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Никогда не разговаривай с мертвецами, виконавця - Billy's Band.
Дата випуску: 31.01.2003
Мова пісні: Російська мова
Никогда не разговаривай с мертвецами(оригінал) |
Рассвет, каждый рассвет, скрип ворот прощального зала, |
Каждый день звон ключей, и свет ламп неземного начала… |
Тишина, никого, и когда людей соберет природа, — |
Будет тихо, и так каждый раз, каждый день, год от нового года. |
Ходил по пустым коридорам, и слушал свои шаги, |
Разговаривал сам с собою, — больше не с кем здесь говорить. |
Курил папиросы, вдыхая дым пополам с воздухом мертвых, затхлым, |
Курил и стряхивал пепел в гробы, сам самому понятный. |
А потом снова взгляды, кричащие болью, молящие, а еще испуганные, |
Приторный запах последних роз, и пластмассы — цветов искусственных, |
Никому не нужна святая вода, чище слезы! |
Болью святых радовать! |
И не было мученников смиренней, и некому в глаза заглядывать. |
И вдруг, простыми такими словами, вспомнилась фраза из фильма одна: |
НИКОГДА не разговаривай с мертвецами, если не хочешь сойти с ума! |
И стало понятно, — уже сошел. |
Стоял в стороне, улыбаясь. |
Этот странный дом, где ему хорошо, каждый день, каждый век умиралось… |
(переклад) |
Світанок, кожен світанок, скрип воріт прощального залу, |
Щодня дзвін ключів, і світло ламп неземного початку… |
Тиша, нікого, і коли людей збере природа, — |
Буде тихо, і так щоразу, щодня, рік від нового року. |
Ходив по порожнім коридорам, і слухав свої кроки, |
Розмовляв сам із собою, — більше не ким тут говорити. |
Курив цигарки, вдихаючи дим навпіл з повітрям мертвих, затхлим, |
Курив і струшував попіл у труни, сам зрозумілий. |
А потім знову погляди, що кричать болем, благають, а ще злякані, |
Приторний запах останніх троянд, і пластмаси — квітів штучних, |
Нікому не потрібна свята вода, чистіше сльози! |
Болю святих радувати! |
І не було мучеників смиренніше, і нікому в очі заглядати. |
І раптом, простими такими словами, згадалася фраза з фільму одна: |
НІКОЛИ не розмовляй з мерцями, якщо не хочеш збожеволіти! |
І стало зрозуміло, вже зійшов. |
Стояв збоку, посміхаючись. |
Цей дивний будинок, де йому добре, щодня, що століття помиралося. |