Переклад тексту пісні Не верь мужикам - Billy's Band

Не верь мужикам (оригінал)

Это случилось в центре, на улице Роз
Осенней темной ночью, я был полон слез,
Я бродил по тротуарам, пугаясь собственной тени,
И я курил как дизель, и дрожали колени…
Мои шаги были реквиемом, мой голос воем,
Я знал, что все это будет, но не знал, что так скоро,
И я совсем не хотел возвращаться домой
И напоил двух проституток с Малой Морской…
Когда я увидил лицо одной из них в отражениии зеркала гардероба,
Эти глаза белые, зрачки — точки, в голосе — тревога,
Мне показалось, то ли померещилось, ничего не понимаю,
Она сказала: «Я тоже не знаю, откуда тебя знаю…»
Мы долго сидели в баре, «красотки» пили джин,
На нас уже косился непонятный господин,
Так, болтали ни о чем, да и не болтали особенно, но все же
И, невзначай, узнал от них я случай один (о, Боже…)
Была у них подруга по имени Кристель…
(Имя, конечно, странное, как у булочки, с темной улочки),
Какой-то странный миллионер поселил ее в отель,
Кувыркаясь в лимузине и утопая в кокаине,
К утру сменила стоптанные туфли на Балдинини.
Она умирала от любви, просто дохла от счастья,
А в золотистых облаках таилось ненастье,
«Это мой принц!!!" — кричала она,
«Тот единственный, которого я столько ждала!!!»
Ее обнаружили мертвой в одном из номеров,
Лежащей в луже крови, в колыбели из ковров,
И на надгробье глаза ее и век не устанут
Кричать: «Не верь мужикам, все равно обманут!»

Не верь мужикам (переклад)

Це сталося в центрі, на вулиці Троянд
Осінньої темної ночі, я був повний сліз,
Я блукав тротуарами, лякаючись власної тіні,
І я палив як дизель, і тремтіли коліна...
Мої кроки були реквіємом, мій голос виттям,
Я знав, що все це буде, але не знав, що так скоро,
І я зовсім не хотів повертатися додому
І напував двох повій з Малою Морською...
Коли я побачив обличчя однієї з них у відображенні дзеркала гардероба,
Ці очі білі, зіниці — точки, в голосі — тривога,
Мені здалося, то ли примріялося, нічого не розумію,
Вона сказала: «Я теж не знаю, звідки тебе знаю ...»
Ми довго сиділи в барі, «красуні» пили джин,
На нас уже косився незрозумілий пан,
Так, говорили ні про що, так і не говорили особливо, але все ж
І, ненароком, дізнався від них я випадок один (о, Боже…)
Була у них подруга на ім'я Крістель…
(Ім'я, звичайно, дивне, як у булочки, з темної вулички),
Якийсь дивний мільйонер поселив її в готель,
Перекидаючись в лімузині і потопаючи в кокаїні,
На ранок змінила стоптані туфлі на Балдініні.
Вона вмирала від любові, просто здихала від щастя,
А в золотистих хмарах таїлася негода,
«Це мій принц!!!» - кричала вона,
«Той єдиний, якого я стільки чекала!!!»
Її виявили мертвою в одному з номерів,
Що лежить у калюжі крові, у колиски з килимів,
І на надгробки очі її і століття не втомлюються
Кричати: «Не вір мужикам, все одно обдурять!»