| Це місце я ніколи раніше не бачив*
|
| Іменується жорстокістю
|
| Серед чорних хмар тріщить грім
|
| І дощ нагадує мені сльози краси
|
| Ти жорстокий дражницю, від дурості я постраждаю
|
| Тільки я одна, моя востання… вечеря
|
| Коли нікого тут не почути…
|
| Коли тут немає нікого, щоб поділитися…
|
| Мене ніхто не почути
|
| Тут немає нікого, щоб поділитися
|
| Свої думки, мої сни я приховував поза сном
|
| Ходьба по дорозі в густішу ніч
|
| Де шлях лівої руки правий для слабкодухих!
|
| Небо наді мною продовжує кровоточити
|
| Поки твій плівець як квітка на гробниці в мені…
|
| Твоя плювка, як квітка на гробі в мені
|
| Біг по дорозі в ніч, де ліворуч
|
| Підходить для слабкодухих, справді сліпих і наївних
|
| Небо наді мною продовжує кровоточити
|
| Поки твій плювок, як квітка на гробниці в мені…
|
| Твій плювок, як квітка на могилу в мені…
|
| Історія триває і продовжується
|
| Я продовжу благати все більше й більше
|
| Ось як сама історія пишеться:
|
| «Що мені з цим робити
|
| Скажіть, будь ласка
|
| Що мені робити, коли історія пишеться сама?»
|
| Небо наді мною продовжує кровоточити
|
| Поки твій плювок, як квітка на гробниці в мені…
|
| Твоя плювка, як квітка, на могилу в мені
|
| Небо наді мною продовжує кровоточити
|
| Поки твій плювок, як квітка на гробниці в мені…
|
| Твій плювок, як квітка на могилу в мені… |