| Тільки не згадуй про те, що піде!
|
| Тільки не згадуй, і час не береться до уваги.
|
| Є вся ніч до ранку
|
| І нехай Мир почекає
|
| Все знову почати спочатку, і цілого всесвіту мало!
|
| Одне життя, одна свобода,
|
| Як один бій завдовжки багато років,
|
| Він відпрацьовував удари стільки довгих зим,
|
| Тепер він зрозумів, потрібно просто бути добрішими до інших
|
| І поряд вона, така гарна…
|
| З цим поглядом трохи наївним щасливим,
|
| І попереду вся ніч, почуття до краю,
|
| За нас Небо та все, як хотілося…
|
| Одне життя – один шанс, і Небо за нас;
|
| І вся ніч двом…
|
| така довга ніч, mа…
|
| І є лише ми: уривками фраз,
|
| Тут і зараз, тут Мир - Дим
|
| Тільки не згадуй про те, що піде!
|
| Тільки не згадуй, і час не береться до уваги.
|
| Є вся ніч до ранку, і нехай Мир почекає
|
| Все знову почати спочатку, і цілого всесвіту мало!
|
| Однією вірою на двох; |
| життя – ліфт: вгору-вниз…
|
| Чернетка в кошик і знову чистий лист;
|
| Вона знову сидітиме в блогах до ранку,
|
| У пошуках правди...
|
| Під стукіт дощу крутити слова в голові, щоб зрозуміти,
|
| Що сталося тоді;
|
| Він же сказав: "Повернуся, дочекайся мене ..."
|
| А далі стрілки, годинник, він на зустрічі, якось похмуро...
|
| Кінець розмови… куля-дура…
|
| І, мабуть, він знав, що все не так просто,
|
| І це кіно для дорослих, де він уже не повернеться.
|
| Але він усміхався тоді так спокійно,
|
| Жаль, що життя одне, але! |
| вона того вартувала!
|
| Одне життя – один слайд, лише не втратий
|
| Між подвійних суцільних - всього одне життя ...
|
| І весь світ за мить: згоріти і не шкода.
|
| Усього одне життя – є лише ми!
|
| Тільки не згадуй про те, що піде!
|
| Тільки не згадуй, і час не береться до уваги.
|
| Є вся ніч до ранку, і нехай Мир почекає
|
| Все знову почати спочатку, і цілого всесвіту мало! |