Переклад тексту пісні Расскажи, не молчи - Азиза

Расскажи, не молчи (оригінал)

У зажженной свечи мы с тобой посидим,
Расскажи, не молчи, как ты жил до войны.
Ты оставил свой дом, не твоя в том вина,
Это злая судьба и чужая война.
Ты оставил свой дом, не твоя в том вина,
Это злая судьба и чужая война.
Чарку горькой тебе я до краю налью,
Выпью вместе с тобой, а потом разобью,
Чтоб умчалась тоска вместе с этим стеклом,
Чтоб вернулись ребята живыми домой,
Чтоб живыми вернулись домой.
Но вновь сгибаются от боли скалы,
И эхо их не помнит тишины.
А ледники там тают не от лавы,
От крови тех, кто охраняет их.
Но вновь сгибаются от боли скалы,
И эхо их не помнит тишины.
А ледники там тают не от лавы,
От крови тех, кто охраняет их.
Веет грустью с небес, и луна холодна,
Только после зимы вновь приходит весна.
Зацветут те сады, что сгорели давно,
И ручьи превратятся в вино.
И напьется орел той воды дождевой,
И расправит он крылья свои над землей,
Но останется рана в душе у тебя,
Как слепая воронка среди пустыря,
Как воронка среди пустыря.
У зажженной свечи мы с тобой посидим,
Расскажи, не молчи, как ты жил до войны.
Ты оставил свой дом, не твоя в том вина,
Это злая, чужая война.

(переклад)

У запаленої свічки ми з тобою посидимо,
Розкажи, не мовчи, як ти жив до війни.
Ти залишив свій дім, не твоя в тому вина,
Це зла доля і чужа війна.
Ти залишив свій дім, не твоя в тому вина,
Це зла доля і чужа війна.
Чарку гіркою тобі я до краю наллю,
Вип'ю разом з тобою, а потім розіб'ю,
Щоб помчала туга разом із цим склом,
Щоб повернулися хлопці живими додому,
Щоби живими повернулися додому.
Але знову згинаються від болю скелі,
І луна їх не пам'ятає тиші.
А льодовики там тануть не від лави,
Від крові тих, хто охороняє їх.
Але знову згинаються від болю скелі,
І луна їх не пам'ятає тиші.
А льодовики там тануть не від лави,
Від крові тих, хто охороняє їх.
Віє сумом з небес, і місяць холодний,
Тільки після зими знову приходить весна.
Зацвітуть ті сади, що згоріли давно,
І ручки перетворяться на вино.
І нап'ється орел тієї дощової води,
І розправить він крила свої над землею,
Але залишиться рана в душі у тебе,
Як сліпа вирва серед пустиря,
Як вирва серед пустиря.
У запаленої свічки ми з тобою посидимо,
Розкажи, не мовчи, як ти жив до війни.
Ти залишив свій дім, не твоя в тому вина,
Це зла, чужа війна.