| Ты гитару возьмёшь и заденешь слегка
| Ти гітару візьмеш і зачепиш злегка
|
| За минорные сутруны аккорда
| За мінорні сутруни акорду
|
| Наиграешь в тиши свою грусть затая
| Награєш у тиші свій смуток затаївши
|
| Всё, о чём наболело за годы.
| Все, про що наболіло за роки.
|
| После выпьем до дна, будешь молча стоять
| Після вип'ємо до дна, будеш мовчки стояти
|
| Свои мысли скрывая за дымом,
| Свої думки приховуючи за димом,
|
| Но давай же не будем сегодня скучать
| Але давай ж не будемо сьогодні сумувати
|
| Мой родной магаданский мужчина.
| Мій рідний магаданський чоловік.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| А на Севере ночи как годы
| А на Північ ночі як роки
|
| Обнажённые сопки дрожат
| Голі сопки тремтять
|
| И ветра обжигая до боли
| І вітру обпалюючи до болю
|
| Засыпая в ущельях гудят.
| Засинаючи в ущелинах гудуть.
|
| А на Севере ночи как годы
| А на Північ ночі як роки
|
| Обнажённые сопки дрожат
| Голі сопки тремтять
|
| И ветра обжигая до боли
| І вітру обпалюючи до болю
|
| В ущельях гудят.
| В ущелинах гудуть.
|
| Может ты мне расскажешь о том как бродил
| Може ти мені розповіси про те, як блукав
|
| По пустынным заброшенным весям
| По пустинним занедбаним весям
|
| И о том как хранил в уголочке души
| І про том як зберігав у куточку душі
|
| Для любви своё нежное сердце.
| Для кохання своє ніжне серце.
|
| Ветер, вьюга и снег изваяли твой дух,
| Вітер, завірюха і сніг створили твій дух,
|
| А твой взгляд обжигает мне спину
| А твій погляд обпалює мені спину
|
| Так давай-же согреем друг друга теплом
| Так давай же зігріємо один одного теплом
|
| Мой родной, магаданский мужчина.
| Мій рідний, магаданський чоловік.
|
| Припев. | Приспів. |