Переклад тексту пісні Отец - Ассаи

Отец (оригінал)

Третий день подряд мне снится зима,
Будто отец или брат меня оставили здесь, одного на века,
И эта жизнь песком приручила и нас, жить так,
Но мы придумали мир другой лишь для себя, лишь для себя.
Ночами, в поисках веры в небе, в открытое окно сочилось время тихо,
Они заберут и тебя, не ты ли мне желал зла?
Я привыкаю к боли немного, к непониманию,
К этим повадкам строгим, годы, как бусы, жемчуг темнеет, а взгляд уже не держит порчу,
Зализываю раны под звездами, знаешь, я стал сильнее, старше на жизнь,
Можешь гордиться мной, ведь я нашел людей способных заменить мне тебя,
Это ты был страхом, ты, был криком в ушах, но что-то все равно держало нас,
Клятвы, кухни, культы, квартиры, курим, купчино, ночью снег,
Старые, злые, любимые, помнить вас, ваши глаза и слезы,
Проклиная гимны и все истории страха, взяв на руки отца тридцатых,
Небо надо мной, ветер, бей меня и высуши мое тело,
Я видел сон, к нам придет оттепель, талой водой по венам,
Праздники жизни новые дни, а мы знаешь, жили, как могли,
Ты прав, годы летят быстрей птицы вольной, как камни с гор,
Узнал по хрипу, узнал тень, узнал по взгляду сквозь стены,
Узнал по кашлю, узнал шаги, звуки и запах домашней еды,
Не ты ли мне желал зла и закалял мое детство церковным холодом?
Отец я был добрым, добротой должной, словами лощеными,
Тяжело дышали птицы, после жизни снится, мне не нужно более,
Я видел казни, закаляя смертью глаза свои и в то же проклиная себя.
Обрекая на муки, мне нужно выпустить кровь, отец скорее,
Разорви мое сердце, как миф и навсегда уходи,
Больно все оставлять так, ведь только ты заставляешь плакать,
Смеяться - сын смейся, а мне уже тринадцать, слезы лейтесь.
Третий день подряд мне снится зима,
Будто отец или брат меня оставили здесь, одного на века,
И эта жизнь песком приручила и нас жить так,
Но мы придумали мир другой лишь для себя, лишь для себя.
Третий день подряд мне снится зима,
Будто отец или брат меня оставили здесь, одного на века.
И эта жизнь песком приручила и нас жить так,
Но мы придумали мир другой лишь для себя, лишь для себя: и врядли пустим вас.

(переклад)

Третій день поспіль мені сниться зима,
Неначе батько чи брат мене залишили тут, одного на віки,
І це життя піском приручило і нас, жити так,
Але ми придумали світ інший лише собі, лише собі.
Вночі, у пошуках віри в небі, у відкрите вікно сочився час тихо,
Вони заберуть і тебе, чи не ти мені бажав зла?
Я звикаю до болю трохи, до нерозуміння,
До цих звичок строгим, роки, як намисто, перли темніють, а погляд уже не тримає псування,
Зализую рани під зірками, знаєш, я став сильнішим, старшим на життя,
Можеш пишатися мною, адже я знайшов людей, здатних замінити мені тебе,
Це ти був страхом, ти був криком у вухах, але щось все одно тримало нас,
Клятви, кухні, культи, квартири, куримо, купчино, вночі сніг,
Старі, злі, кохані, пам'ятати вас, ваші очі та сльози,
Проклинаючи гімни та всі історії страху, взявши на руки батька тридцятих,
Небо наді мною, вітер, бий мене і висуши моє тіло,
Я бачив сон, до нас прийде відлига, талою водою по венах,
Свята життя нові дні, а ми знаєш, жили, як могли,
Ти маєш рацію, роки летять швидше за птаха вільного, як каміння з гір,
Впізнав по хрипі, впізнав тінь, впізнав поглядом крізь стіни,
Дізнався по кашлю, дізнався кроки, звуки та запах домашньої їжі,
Чи не ти мені бажав зла і загартовував моє дитинство церковним холодом?
Батько я був добрим, добротою належною, словами лощеними,
Тяжко дихали птахи, після життя сниться, мені не потрібно більше,
Я бачив страти, загартовуючи смертю очі свої і водночас проклинаючи себе.
Прирікаючи на муки, мені потрібно випустити кров, батько швидше,
Розірви моє серце, як міф і назавжди йди,
Боляче все залишати так, адже тільки ти змушуєш плакати,
Сміятися – син смійся, а мені вже тринадцять, сльози лійтеся.
Третій день поспіль мені сниться зима,
Неначе батько чи брат мене залишили тут, одного на віки,
І це життя піском приручило і нас жити так,
Але ми придумали світ інший лише собі, лише собі.
Третій день поспіль мені сниться зима,
Неначе батько чи брат мене залишили тут, одного на віки.
І це життя піском приручило і нас жити так,
Але ми придумали інший світ лише для себе, лише для себе: і навряд чи пустимо вас.