Переклад тексту пісні Орион 122 - Ассаи

Орион 122 (оригінал)

Сын, я не достану до неба,
Ведь мы способны летать лишь неумело.
Сердце на разгоне отдаёт тепло,
Рваными нотами боль…
Призови меня к себе,
И я в минуты флипа буду катать тебя по реке,
Прочитай по губам про меня.
Да — Ассаи, соткан из зимнего дня.
Нева несла тёмные воды,
Наши мечты и танцы гонора,
Кто-то был рядом с нами, дышал в спину,
Перебирая губами.
Дождь, смой старые ноты
И всё нелепое до первой стопки.
Крылья, ноги, хвост, свет галогена,
Яркий до боли мой бог.
Припев:
Орион 122, мы уходим ближе к земле.
Проснись, плёнками созданы дни,
Тёмными кадрами — ты.
Орион 122, мы уходим ближе к земле.
Проснись, плёнками созданы дни,
Тёмными кадрами — ты.
Эти минуты — пыль, эти глаза — гранит,
Боль вымени ты.
Я рисовал на запотевших стёклах
122 в этой комнате.
Я видел берега, там где мёртвый лес,
И кто-то в трюме шептал:
«Боли нет…» и нас нет, отец,
Поверь звёздам — я нагадал.
Испугай нашатырём на вате,
Это как глаза закрывают сзади,
И так бегло, где-то на дне,
Между строк — 122.
Верь, сквозь годы мы
Пронесём холод Ориона.
И мы увидим смерть, открыв глаза
Алыми звёздами февраля…
Припев:
Орион 122, мы уходим ближе к земле.
Проснись, плёнками созданы дни,
Тёмными кадрами — ты.
Орион 122, мы уходим ближе к земле.
Проснись, плёнками созданы дни,
Тёмными кадрами — ты.
Орион 122, мы уходим ближе к земле.
Проснись, плёнками созданы дни,
Тёмными кадрами — ты.
Орион 122, мы уходим ближе к земле.
Проснись, плёнками созданы дни,
Тёмными кадрами — ты.

(переклад)

Сину, я не достану до неба,
Адже ми здатні літати лише невміло.
Серце на розгоні віддає тепло,
Рваними нотами біль…
Поклич мене до себе,
І я в хвилини фліпа кататиму тебе по ріці,
Прочитай по губах про мене.
Так—Ассаї, зітканий із зимового дня.
Нева несла темні води,
Наші мрії та танці гонору,
Хтось був поряд з нами, дихав у спину,
Перебираючи губами.
Дощ, змий старі ноти
І все безглузде до першої стопки.
Крила, ноги, хвіст, світло галогену,
Яскравий до болю мій бог.
Приспів:
Оріон 122, ми йдемо ближче до землі.
Прокинься, плівками створені дні,
Темними кадрами - ти.
Оріон 122, ми йдемо ближче до землі.
Прокинься, плівками створені дні,
Темними кадрами - ти.
Ці хвилини — пил, ці очі — граніт,
Біль вимени ти.
Я малював на запотілих шибках
122 в цій кімнаті.
Я бачив береги, там де мертвий ліс,
І хтось у трюмі шепотів:
«Болі ні…» і нас ні, батьку,
Повір зіркам - я нагадав.
Перелякай нашатирем на ваті,
Це як очі закривають ззаду,
І так бігло, десь на дні,
Між рядків - 122.
Вір, крізь роки ми
Пронесемо холод Оріона.
І ми побачимо смерть, розплющивши очі
Яскравими зірками лютого.
Приспів:
Оріон 122, ми йдемо ближче до землі.
Прокинься, плівками створені дні,
Темними кадрами - ти.
Оріон 122, ми йдемо ближче до землі.
Прокинься, плівками створені дні,
Темними кадрами - ти.
Оріон 122, ми йдемо ближче до землі.
Прокинься, плівками створені дні,
Темними кадрами - ти.
Оріон 122, ми йдемо ближче до землі.
Прокинься, плівками створені дні,
Темними кадрами - ти.