| Я втратив спокій і вночі погано сплю,
|
| І тільки про одну долю свою молю —
|
| Щоб лише одного разу у мене вистачило сил,
|
| Щоб прийшов до тебе і ясно пояснив,
|
| Що вже так смішно, я люблю, як люблять лише в кіно,
|
| І що якщо треба бути можу я вірним другом, старшим братом,
|
| Але ні ким-небудь ще там...
|
| Але все ж я ніяк вирішитися не можу —
|
| Такої біди не побажаєш і ворогові
|
| Немає сил, щоб про любов їй чесно все сказати!
|
| І знову вночі не можу спокійно спати...
|
| Але я зібрався, сів за стіл і ручку взяв,
|
| І Їй чудесне послання написав,
|
| Листом своїм коханій пояснити хотів
|
| Те, що сказати словами раніше не зумів.
|
| Що вже так смішно, я люблю, як люблять лише в кіно,
|
| І що якщо треба бути можу я вірним другом, старшим братом,
|
| Але ні ким-небудь ще там...
|
| Програш
|
| Конверт заклеїв я і адресу написав,
|
| І без роздумів на поштамт я побіг,
|
| І бачу раптом на зустріч мені йде вона!..
|
| І бачу, що вона крокує не одна...
|
| Що вже так давно все у них прекрасно, як у кіно.
|
| Що ж, згоден, гаразд! |
| — Буду я її вірним другом, старшим братом,
|
| Але ні ким-небудь ще там...
|
| Чекатиму!.. |