Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Жеребёнок, виконавця - Александр Розенбаум. Пісня з альбому Казачьи песни, у жанрі Русская эстрада
Дата випуску: 05.02.2017
Лейбл звукозапису: United Music Group
Мова пісні: Російська мова
Жеребёнок(оригінал) |
Заболело сердце у меня среди поля чистого, |
Расседлаю своего коня буйного да быстрого. |
Золотую гриву расчешу ласковыми гребнями, |
Воздухом одним с тобой дышу, друг ты мой серебряный. |
Облака над речкою клубят, помню, в день гороховый |
Из-под кобылицы взял тебя жеребёнком крохотным. |
Норовил за палец укусить, всё козлил да взбрыкивал. |
Понял я тогда: друзьями быть нам с тобою выпало. |
Припев: |
И с тех пор стало тесно мне в доме моём, и в весёлую ночь, и задумчивым днём, |
И с тех пор стали мне так нужны облака, стали зорче глаза, стала твёрже рука. |
Не по дням ты рос, а по часам, ворожён цыганкою. |
Стала молоком тебе роса, стала степь полянкою. |
Помню, как набегаешься всласть да гулять замаешься, |
Скачешь, как чумной, на коновязь да в пыли валяешься. |
Ну, а дед мой седой усмехался в усы, всё кричал: |
«Вот шальной! |
Весь в отца, сукин сын! |
Тот был тоже мастак уходить от погонь, |
От ушей до хвоста весь горел, только тронь!» |
Никого к себе не подпускал даже с белым сахаром. |
Мамку раз до смерти напугал, охала да ахала: |
«Ой, смотри, сыночек, пропадёшь, с кручи дурнем сброшенный!» |
Только знал я, что не подведёшь ты меня, хороший мой! |
Так что, милый, скачи да людей позови, |
Что-то обруч стальной сильно сердце сдавил! |
Ну, а будет напрасным далёкий твой путь, |
Ты себя сбереги да меня не забудь! |
Заболело сердце у меня среди поля чистого, |
Расседлаю своего коня буйного да быстрого. |
Золотую гриву расчешу ласковыми гребнями, |
Воздухом одним с тобой дышу, друг ты мой серебряный. |
Золотую гриву расчешу ласковыми гребнями, |
Воздухом одним с тобой дышу, друг ты мой серебряный. |
(переклад) |
Захворіло серце в мене серед поля чистого, |
Розсідлаю свого коня буйного та швидкого. |
Золоту гриву розчешу лагідними гребенями, |
Повітрям одним із тобою дихаю, друг ти мій срібний. |
Хмари над річкою клубять, пам'ятаю, в день гороховий |
З-під кобилиці взяв тебе лошаткою крихітним. |
Норовив за палець вкусити, все козлив та брикав. |
Зрозумів я тоді: друзями бути нам з тобою випало. |
Приспів: |
І з тих пір стало тісно мені в будинку моєму, і веселу ніч, і задумливим днем, |
І з тих пір стали мені так потрібні хмари, стали пильніші очі, стала твердіша рука. |
Не по дням ти рос, а по годинах, ворожий циганкою. |
Стала молоком тобі роса, стала степом полянкою. |
Пам'ятаю, як набігаєшся вдосталь та гуляти замаєшся, |
Скачеш, як чумний, на конов'язь та в пилу валяєшся. |
Ну, а мій дід сивий усміхався, все кричав: |
«От шалений! |
Весь у батька, сучий сину! |
Той теж був художник іти від погонь, |
Від вух до хвоста весь горів, тільки чіпай!» |
Нікого до себе не підпускав навіть із білим цукром. |
Мамку раз до смерті налякав, охала та ахала: |
«Ой, дивись, синочку, пропадеш, з кручі дурнем скинутий!» |
Тільки знав я, що не підведеш ти мене, добрий мій! |
Так що, любий, скачи та людей поклич, |
Щось обруч сталевий сильно стиснув! |
Ну, а буде марним далекий твій шлях, |
Ти себе збережи і мене не забудь! |
Захворіло серце в мене серед поля чистого, |
Розсідлаю свого коня буйного та швидкого. |
Золоту гриву розчешу лагідними гребенями, |
Повітрям одним із тобою дихаю, друг ти мій срібний. |
Золоту гриву розчешу лагідними гребенями, |
Повітрям одним із тобою дихаю, друг ти мій срібний. |