Переклад тексту пісні Ты помнишь, Белла - Александр Розенбаум

Ты помнишь, Белла (оригінал)

Ты помнишь, Белла, песню за Херсон?
Прошло сто лет, и я опять освободился,
Все снял казенное, побрился и помылся.
Поставь мне, Белла, на плиту погреть бульон.
Откинь, сестренка, рис и не кричи,
Не мни лицо, присядь на краешек постели.
Возьми цветы, ведь это я на самом деле,
Я сам вошел, ведь ты давала мне ключи.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Как хорошо, что ты еще не села,
Хоть есть к кому придти и дать лавэ,
Сесть на тахту и выпить рюмочку кавэ.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Ну как ты без меня прожить сумела?
Давай споем и сделаем лехаим,
Сегодня не февраль, сегодня, Белла, май.
Ты помнишь, Белла, фраера за ф-но?
Сгорел чудак, беднягу кисой задушили,
Его Сэмен с братвой застукал в спальне Цили,
Не в то со страху лабух выпрыгнул окно.
Ну, а про пушку, что тебе я подарил,
Мне рассказали люди на командировке,
Ее таскать сейчас опасно и неловко,
Ведь с той волыны кто-то Зуба застрелил.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Душа больна, но не заледенела,
И в этом виновата только ты,
На зоне стылой грели о тебе мечты.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Но белое я видел только белым.
А в черном тоже много красоты.
И я любил, но я стрелял и сжег мосты.
Ты помнишь, Белла, опера, что брал
Меня тогда у пьедестала Папы Дюка,
Он сука был, и он, верняк, остался сукой,
И потому большим начальником не стал.
Ну хватит, Белла, это ерунда.
Ведь седина, как говорят, бобра не портит.
Давай накатим, чай поставь, у нас есть тортик…
Скажи мне все, скажи мне мой, скажи мне да.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
А завтра я опять пойду на дело.
Сегодня здесь желаю отдохнуть,
Я не пацан, я не пойду к кому-нибудь.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Душа больна, но не заледенела,
И в этом виновата только ты,
На зоне стылой грели о тебе мечты.

(переклад)

Ти пам'ятаєш, Белло, пісню за Херсоне?
Минуло сто років, і я знову звільнився,
Все зняв казенне, поголився і помився.
Постав мені, Белла, на плиту погріти бульйон.
Відкинь, сестричка, рис і не кричи,
Не думай, присядь на краєчок ліжка.
Візьми квіти, адже це я насправді,
Я сам увійшов, адже ти давала мені ключі.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Як добре, що ти ще не села,
Хоч є до кого прийти і дати лаве,
Сісти на тахту і випити чарочку каве.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Ну як ти без мене прожити зуміла?
Давай заспіваємо і зробимо лехаїм,
Сьогодні не лютий, сьогодні, Белла, травень.
Ти пам'ятаєш, Белла, фраєра за ф-но?
Згорів дивак, бідолаху кисою задушили,
Його Семен із братвою застукав у спальні Цілі,
Не то з страху лабух вистрибнув вікно.
Ну, а про гармату, що тобі я подарував,
Мені розповіли люди на відрядженні,
Її тягати зараз небезпечно і незручно,
Адже з тієї волини хтось Зуба застрелив.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Душа хвора, але не заледеніла,
І в цьому винна тільки ти,
На зони стилої гріли про тебе мрії.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Але біле я бачив тільки білим.
А в чорному теж багато краси.
І я любив, але я стріляв і спалив мости.
Ти пам'ятаєш, Белло, оперо, що брав
Мене тоді у п'єдесталу Папи Дюка,
Він сука був, і він, верняк, залишився сукою,
І тому великим начальником не став.
Ну, вистачить, Белла, це нісенітниця.
Адже сивина, як то кажуть, бобра не псує.
Давай накотимо, чай постав, у нас є тортик ...
Скажи мені все, скажи мені, скажи мені так.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
А завтра я знову піду на справу.
Сьогодні тут бажаю відпочити,
Я не пацан, я не піду до кого-небудь.
Ах, Белла, Белла, Белла, Белла, Белла,
Душа хвора, але не заледеніла,
І в цьому винна тільки ти,
На зони стилої гріли про тебе мрії.