Переклад тексту пісні Серафимыч - Александр Розенбаум

Серафимыч (оригінал)

На перрон, полный семечек, подавали состав,
Алкаши-шикеревичи занимали места.
Молодые, красивые лезли мы в эшелон.
Николай Серафимович, твой был первый вагон.
Рвали струны безжалостно не за тыщи — за грош,
За спасибо-пожалуйста — да их в стакан не нальёшь.
Белой ночью, чуть кремовой, «Парус» плыл по реке.
Николай Хризантемович расцветал в кабаке.
Жемчугами ты сыпал, касаясь рукой струн серебряных,
И «карась» золотой всё клевал и клевал до утра.
«Три семёрки» разлив по стаканам на невском поребрике,
Закрывали мы счёт, добавляя ещё по сто грамм.
В тихой роще осиновой, пот стирая с лица,
Николай Хиросимович разрывал нам сердца.
Не дремотный трамвая сыч — три копейки билет,
Николай Нидвораевич, ты был в масть нам и в цвет.
На сегодняшних «вёслах» артисты лабают известные,
Но до «пара» такого никто из крутых не дорос.
Где-то там позади лихо катит дрезина с маэстрами,
Безуспешно пытаясь догнать твой, Резан, паровоз.
В небо с криком отчаянным птичья стая ушла.
Не хватало печали нам… Коля, что за дела?!
Плач свечей парафиновых, загрустил Ленинград…
Николай Серафимович, до свидания, брат.
Угорают банкиры, по киру целуясь с клиентами,
И братва за слова отвечает, как в лучшие дни.
Все равны — что в парных, что в пивных — пред магнитными лентами,
На которых твоя, Серафимыч, гитара звенит.

Серафимыч (переклад)

На перон, повний насіння, подавали склад,
Алкаші-шикеревичі посідали місця.
Молоді, гарні лізли ми в ешелон.
Миколо Серафимовичу, твій був перший вагон.
Рвали струни безжально не за тисячі — за грош,
За дякую-будь ласка — та их у склянку не налиєш.
Білої ночі, трохи кремової, «Вітрило» плив по річці.
Микола Хризантемович розквітав у кабаку.
Перлами ти сипав, торкаючись рукою струн срібних,
І «карась» золотий все клював і клював до ранку.
«Три сімки» розлив по склянках на невському поребрику,
Закривали ми рахунок, додаючи ще по сто грам.
В тихому гаю осиновому, піт стираючи з обличчя,
Микола Хіросимович розривав серця.
Не дрімотний трамваю сич — три копійки квиток,
Миколо Нидвораевичу, ти був у нас нам і в колір.
На сьогоднішніх «веслах» артисти лабають відомі,
Але до «пара» такого ніхто з крутих не доріс.
Десь там позаду лихо котить дрезина з маестрами,
Безуспішно намагаючись наздогнати твій, Резане, паровоз.
У небо з криком відчайдушним пташина зграя пішла.
Не вистачало печалі нам… Колю, що за справи?!
Плач свічок парафінових, засумував Ленінград.
Микола Серафимович, до побачення, брат.
Пригоряють банкіри, по киру цілуючись з клієнтами,
І братва за слова відповідає, як у найкращі дні.
Всі рівні — що в парних, що в пивних — перед магнітними стрічками,
На яких твоя, Серафимичу, гітара дзвенить.