Переклад тексту пісні Санька Котов - Александр Розенбаум

Санька Котов (оригінал)

Санька Котов прошёл пол-Европы и в Берлине закончил войну.
Медсанбатами трижды заштопан, долгожданную встретил весну.
Он прошёл от ворот своих Нарвских до чужих Бранденбургских ворот,
И пронёс на погонах сержантских всё, чем Санькин гремит народ.
В лычках трёх — ленинградскую славу, Петроградскую ярость и боль,
Петербургскую гордость державы под обстрелом носил он с собой.
Дрался Саня за слёзы любимой, за зарытый в земле Летний сад,
За любимого города гимн, за родимый свой Ленинград.
Иногда, в тишине на полянке, перед боем, чтоб стать ещё злей,
Вспоминал Саня Котов Фонтанку, как на лодке гонялся по ней.
И вздымалась волна штормовая, и без промаха бил автомат,
И звезда на груди Золотая в полный рост поднимала солдат.
В ночь одну становились друзьями парень с Волги и парень с Невы,
Чтоб наутро, махнувшись часами, разойтись по окопам своим.
Натерялся товарищей Саня — ни сказать, ни пером описать:
С Барнаула, с Одессы, с Рязани — всех не вспомнить и не сосчитать.
Но за всех заплативши с лихвою, он вернулся с победой домой,
Ленинградский прославленный воин, как свой город, опять молодой.
И он рад, что всё в полном порядке, что назло милицейским постам
Бьют ребята на Средней Рогатке из рогаток по воробьям.
Бьют ребята на Средней Рогатке из рогаток по воробьям.

(переклад)

Санька Котов пройшов пів-Європи і в Берліні закінчив війну.
Медсанбатами тричі заштопан, довгоочікувану зустрів весну.
Він пройшов від воріт своїх Нарвських до чужих Бранденбурзьких воріт,
І проніс на погонах сержантських все, ніж Санькін гримить народ.
В личках трьох — ленінградську славу, Петроградську лють і біль,
Петербурзьку гордість держави під обстрілом носив він з собою.
Бився Саня за сльози коханої, за заритий у землі Літній сад,
За улюбленого міста гімн, за свій рідний Ленінград.
Іноді, в тиші на полянці, перед боєм, щоб стати ще злішим,
Згадував Саня Котов Фонтанку, як на човні ганявся по ній.
І здіймалася хвиля штормова, і без промаху бив автомат,
І зірка на грудях Золота в повний зріст піднімала солдатів.
Вночі одну ставали друзями хлопець з Волги і хлопець з Неви,
Щоб на ранок, махнувшись годинами, розійтися по окопах своїм.
Нагубився товаришів Саня — ні сказати, ні пером описати:
З Барнаула, з Одеси, з Рязані — всіх не пригадати і не порахувати.
Але за всіх заплативши з лишком, він вернувся з перемогою додому,
Ленінградський уславлений воїн, як своє місто, знову молодий.
І він рад, що все в повному порядку, що назло міліцейським постам
Б'ють хлопці на Середній Рогатці з рогаток по горобцях.
Б'ють хлопці на Середній Рогатці з рогаток по горобцях.