Переклад тексту пісні Санька Котов - Александр Розенбаум

Санька Котов (оригінал)

Санька Котов прошёл пол-Европы и в Берлине закончил войну.
Медсанбатами трижды заштопан, долгожданную встретил весну.
Он прошёл от ворот своих Нарвских до чужих Бранденбургских ворот,
И пронёс на погонах сержантских всё, чем Санькин гремит народ.
В лычках трёх — ленинградскую славу, Петроградскую ярость и боль,
Петербургскую гордость державы под обстрелом носил он с собой.
Дрался Саня за слёзы любимой, за зарытый в земле Летний сад,
За любимого города гимн, за родимый свой Ленинград.
Иногда, в тишине на полянке, перед боем, чтоб стать ещё злей,
Вспоминал Саня Котов Фонтанку, как на лодке гонялся по ней.
И вздымалась волна штормовая, и без промаха бил автомат,
И звезда на груди Золотая в полный рост поднимала солдат.
В ночь одну становились друзьями парень с Волги и парень с Невы,
Чтоб наутро, махнувшись часами, разойтись по окопам своим.
Натерялся товарищей Саня — ни сказать, ни пером описать:
С Барнаула, с Одессы, с Рязани — всех не вспомнить и не сосчитать.
Но за всех заплативши с лихвою, он вернулся с победой домой,
Ленинградский прославленный воин, как свой город, опять молодой.
И он рад, что всё в полном порядке, что назло милицейским постам
Бьют ребята на Средней Рогатке из рогаток по воробьям.
Бьют ребята на Средней Рогатке из рогаток по воробьям.

Санька Котов (переклад)

Санька Котов пройшов пів-Європи і в Берліні закінчив війну.
Медсанбатами тричі заштопан, довгоочікувану зустрів весну.
Він пройшов від воріт своїх Нарвських до чужих Бранденбурзьких воріт,
І проніс на погонах сержантських все, ніж Санькін гримить народ.
В личках трьох — ленінградську славу, Петроградську лють і біль,
Петербурзьку гордість держави під обстрілом носив він з собою.
Бився Саня за сльози коханої, за заритий у землі Літній сад,
За улюбленого міста гімн, за свій рідний Ленінград.
Іноді, в тиші на полянці, перед боєм, щоб стати ще злішим,
Згадував Саня Котов Фонтанку, як на човні ганявся по ній.
І здіймалася хвиля штормова, і без промаху бив автомат,
І зірка на грудях Золота в повний зріст піднімала солдатів.
Вночі одну ставали друзями хлопець з Волги і хлопець з Неви,
Щоб на ранок, махнувшись годинами, розійтися по окопах своїм.
Нагубився товаришів Саня — ні сказати, ні пером описати:
З Барнаула, з Одеси, з Рязані — всіх не пригадати і не порахувати.
Але за всіх заплативши з лишком, він вернувся з перемогою додому,
Ленінградський уславлений воїн, як своє місто, знову молодий.
І він рад, що все в повному порядку, що назло міліцейським постам
Б'ють хлопці на Середній Рогатці з рогаток по горобцях.
Б'ють хлопці на Середній Рогатці з рогаток по горобцях.