Переклад тексту пісні Ой, дудари, дудари (Сцена на ярмарке) - Александр Розенбаум

Ой, дудари, дудари (Сцена на ярмарке) (оригінал)

Ой, дуда-дудари, лапотники-гусляры, потешники, пересмешники.
Блаженные головы, звоните в Царь-колокол, развесельтесь, барыни-боярыни…
Перехожие калики, научите уму-разуму, насмотрелись, навидались всякого-разного.
Напоили медовухой, залили, помянули святым духом — сжалились.
Русь мешочная, босоногая, с теремами да с острогами.
А в степи и вольному воля…
Ой, дуда-дудари, лапотники-гусляры, потешники, пересмешники.
Крылья сплёл из лыка я, завтра с церквы прыгаю, Ваня, Ваня, подсоби в небо
взмыть.
В небе-то легко, в райских кущах босиком, а в дому всё едоком меньше, меньше.
В небе-то легко, в райских кущах босиком, а в дому всё едоком меньше, меньше.
Со двора по мужику в рекруты — озлопамятились, нехристи.
Породнилась баба да со злой кручиною, коло омута искали с лучиною…
Ай, да барин.
Да, что за молодец!
Не вели казнить меня, голого.
Не про то Антип свои песни пел, вели миловать — он как лучше хотел.
Господи, помолимся, коли не неволится, на коленках в горнице, только больно
колется…
Господи, помилуй нас, награди-ка силою, дай Паране милого.
Милого, постылого…
А вчера у крайних у дворов утопили в проруби щенков…
Ой, дуда-дудари, лапотники-гусляры, потешники, пересмешники.
Корабель-то выстрою, прямо в небо выстрелю по воронам-воронам… Здорово.
Ваня помнит-то, было времечко, знай, сиди себе — лузгай семечки.
Подрастало семя — до небес подсолнухи, а мальцы-то были рады, вот олухи.
Помнишь, Ваня, зорьку ту раннюю?
Тридцать три сполняли желания.
Только было то сто лет тому назад, да, не то, не то, не то, ты прости уж, брат.
Господи, помолимся, коли не неволится, на коленках в горнице, только больно
колется…
Господи, единый мой, слышу звон малиновый, рваную холстину я сделаю картиной.
Обещаю, Ваня, так и быть, с завтрева кончаю водку пить.
Ой, дуда-дудари, лапотники-гусляры, потешники, пересмешники.
Блаженные головы, звоните в Царь-колокол, развесельтесь, барыни-боярыни…
За берёзовою рощей хоровод водили девки, а на судную на площадь сокола возили в
клетке…
Соколик, соколик, долетал на воле, долетал на воле… Доля.
Сынок мой родимый, хоробрый, любимый, не родите в зиму — отымут.
По степи гулял во все четыре стороны, да потом прознал думу чёрную.
Заковали в цепь сотоварищи, застонала степь — дым, пожарище…
Закричала, забилась горлица, да, подкова упала в горницу,
Филин влёт на поляну сел, вороной оземь с кручи грянулси…
Соколик, соколик, долетал на воле, долетал на воле… Доля.
Сынок мой родимый, хоробрый, любимый, не родите в зиму — отымут.
Ай, да чтой-то я всё?
Глянь-ка, листья несёт…
А листьев нет у сосён, ох, весёл я, весёл…

(переклад)

Ой, дуда-дударі, лапотники-гусляри, потішники, пересмішники.
Блаженні голови, дзвоніть у Цар-дзвін, розвеселіться, пані-боярині…
Перехожі каліки, навчіть розуму, надивилися, набачилися всякого різного.
Напоїли медовухою, залили, згадали святим духом — зглянулися.
Русь мішкова, босонога, з теремами і з острогами.
А в степу і вільному воля ...
Ой, дуда-дударі, лапотники-гусляри, потішники, пересмішники.
Крила сплів з лику я, завтра з церкви стрибаю, Ваня, Ваня, підсоби в небо
змити.
У небі-то легко, в райських кущах босоніж, а вдома все їдким менше, менше.
У небі-то легко, в райських кущах босоніж, а вдома все їдким менше, менше.
З двору по мужику в рекрути — озлобилися, нехристи.
Породнилася баба та з злою кручиною, біля виру шукали з лучиною.
Ай, так, пан.
Так, що за молодець!
Не вели страчувати мене, голого.
Не про те Антип свої пісні співав, вели милувати — він як краще хотів.
Господи, помолимося, коли не неволиться, на колінках у горниці, тільки боляче
колеться…
Господи, помилуй нас, нагороди силою, дай Парані милого.
Милого, постиглого…
А вчора у крайніх у дворів утопили в ополонці цуценят.
Ой, дуда-дударі, лапотники-гусляри, потішники, пересмішники.
Корабель-то вибудую, прямо в небо вистрілю по воронів-воронів ... Здорово.
Ваня пам'ятає, був час, знай, сиди собі — лузгай насіння.
Підростало насіння — до небес соняшники, а хлопці були раді, от олухи.
Пам'ятаєш, Ваню, зірку ту ранню?
Тридцять три сповнювали бажання.
Тільки було сто років тому, так, не те, не те, не те, ти пробач, брате.
Господи, помолимося, коли не неволиться, на колінках у горниці, тільки боляче
колеться…
Господи, єдиний мій, чую дзвін малиновий, рване полотно я зроблю картиною.
Обіцяю, Ваню, так і бути, з завтра закінчую горілку пити.
Ой, дуда-дударі, лапотники-гусляри, потішники, пересмішники.
Блаженні голови, дзвоніть у Цар-дзвін, розвеселіться, пані-боярині…
За березовим гаєм хоровод водили дівки, а на судну на площу сокола возили в
клітці…
Соколик, соколик, долітав на волі, долітав на волі… Частка.
Синок мій рідний, хоробрий, коханий, не народіть у зиму — відійдуть.
По степу гуляв у всі чотири сторони, але потім дізнався чорну думу.
Закували в ланцюг сотовариші, застогнав степ — дим, згарище…
Закричала, забилася горлиця, так, підкова впала в горницю,
Пугач вліт на поляну сів, вороною землю з кручі гримнули...
Соколик, соколик, долітав на волі, долітав на волі… Частка.
Синок мій рідний, хоробрий, коханий, не народіть у зиму — відійдуть.
Ай, та щось я все?
Глянь-но, листя несе...
А листя немає у сосен, ох, весел я, весел…