| Намалюйте мені дім, та такий, щоб в мість! | 
| В мість козирну, краще б у бубну | 
| У тому будинку вкажіть місце, де впасти, | 
| Щоб заснути і не чути поклик глашатаїв трубний | 
| Намалюйте мені будинок, так, щоб жив, | 
| Так, такий, щоб жити не заважали | 
| Де, втомившись від боїв, знову сили б копив, | 
| І в кому ніхто ніколи би мене не жалив | 
| Я би сам, я би сам, | 
| Так, боюся, не зумію, | 
| Не знайти мені ніяких півтонів | 
| По дрімучих лісах | 
| Все скачу, все скачу на коні я, | 
| І в холодному поті | 
| Через день прокидаюся від сну | 
| Намалюйте вогнище, хоч на грубому полотні, | 
| На цегляній стіні, аби тягнуло, | 
| Намалюйте так, щоб кулак захрумтів, | 
| І з холодних вій теплим будинком одного разу подуло | 
| Я би сам, я би сам — | 
| Нема фарб заповітних, | 
| Знаю лише дві, їх стискаю рукою | 
| То біла смуга, | 
| То чорна безпросвітно, | 
| Розсинити би Так немає у мене акварелі такий | 
| Намалюйте мене, так такого, щоб у крик, | 
| Щоб мама моя не боялася за сина | 
| Намалюйте мене журавлем лише на мить, | 
| Я хочу подивитися на людей з висоти журавлиного клина | 
| Я би сам, я би сам, | 
| Так ламаються кисті, | 
| Тільки грифу дано пальців терпіти бунт | 
| І летять, і летять, і летять у небеса, | 
| В хмари піднімається листя | 
| Цих нот, гірких нот, | 
| Облетіли з розірваних струн |