| Намалюйте мені дім, та такий, щоб в мість!
|
| В мість козирну, краще б у бубну
|
| У тому будинку вкажіть місце, де впасти,
|
| Щоб заснути і не чути поклик глашатаїв трубний
|
| Намалюйте мені будинок, так, щоб жив,
|
| Так, такий, щоб жити не заважали
|
| Де, втомившись від боїв, знову сили б копив,
|
| І в кому ніхто ніколи би мене не жалив
|
| Я би сам, я би сам,
|
| Так, боюся, не зумію,
|
| Не знайти мені ніяких півтонів
|
| По дрімучих лісах
|
| Все скачу, все скачу на коні я,
|
| І в холодному поті
|
| Через день прокидаюся від сну
|
| Намалюйте вогнище, хоч на грубому полотні,
|
| На цегляній стіні, аби тягнуло,
|
| Намалюйте так, щоб кулак захрумтів,
|
| І з холодних вій теплим будинком одного разу подуло
|
| Я би сам, я би сам —
|
| Нема фарб заповітних,
|
| Знаю лише дві, їх стискаю рукою
|
| То біла смуга,
|
| То чорна безпросвітно,
|
| Розсинити би Так немає у мене акварелі такий
|
| Намалюйте мене, так такого, щоб у крик,
|
| Щоб мама моя не боялася за сина
|
| Намалюйте мене журавлем лише на мить,
|
| Я хочу подивитися на людей з висоти журавлиного клина
|
| Я би сам, я би сам,
|
| Так ламаються кисті,
|
| Тільки грифу дано пальців терпіти бунт
|
| І летять, і летять, і летять у небеса,
|
| В хмари піднімається листя
|
| Цих нот, гірких нот,
|
| Облетіли з розірваних струн |