Переклад тексту пісні На дороге жизни - Александр Розенбаум

На дороге жизни (оригінал)

В пальцы свои дышу —
Не обморозить бы.
Снова к тебе спешу
Ладожским озером.
Долго до утра в тьму зенитки бьют,
И в прожекторах «Юнкерсы» ревут.
Пропастью до дна раскололся лёд,
Чёрная вода, и мотор ревёт:
«Вправо!»
…Ну, не подведи,
Ты теперь один правый.
Фары сквозь снег горят,
Светят в открытый рот.
Ссохшийся Ленинград
Корочки хлебной ждёт.
Вспомни-ка простор шумных площадей,
Там теперь не то — съели сизарей.
Там теперь не смех, не столичный сброд —
По стене на снег падает народ — голод.
И то там, то тут в саночках везут голых.
Не повернуть руля,
Что-то мне муторно…
Близко совсем земля,
Ну, что ж ты, полуторка?..
Ты глаза закрой, не смотри, браток.
Из кабины кровь, да на колесо — ала…
Их ещё несёт, а вот сердце — всё.
Стало.

На дороге жизни (переклад)

В пальці свої дихаю —
Не обморозити би.
Знову до тебе поспішаю
Ладозьким озером.
Довго до ранку в темряву зенітки б'ють,
І в прожекторах «Юнкерси» ревуть.
Прірвою до дна розколовся лід,
Чорна вода, і мотор реве:
"Вправо!"
…Ну, не підведи,
Ти тепер один правий.
Фари крізь сніг горять,
Світлять у відкритий рот.
Посохлий Ленінград
Корочки хлібної чекає.
Згадай-но простір галасливих площ,
Там тепер не — з'їли сизарів.
Там тепер не сміх, не столичний зброд —
По стіні на сніг падає народ голод.
І то там, то тут у саночках везуть голих.
Не повернути керма,
Щось мені нудно…
Близько земля,
Ну, що ж ти, півторка?
Ти очі закрий, не дивись, братку.
З кабіни кров, так на колесо — ала...
Їх ще несе, а ось серце — все.
Стало.