Переклад тексту пісні Глухари - Александр Розенбаум

Глухари (оригінал)

Глухари на токовище бьются грудью до крови,
Не на шутку расходились — быть бы живу…
Так и мы когда-то жили, от зари и до зари,
И влюблялись, и любили — мчались годы с той поры.
Мчались годы, стёрлись клювы, раны зажили давно,
Только шрамы доброй памятью остались.
А рябину всю склевали да порвали на вино,
Но кто помнил — прилетали на знакомое окно.
Тянет осенью из леса… Дом, над крышей вьётся дым…
И антоновка созрела, пожелтела…
Оглянуться не успел я — друг мой Вовка стал седым,
А ведь тоже, было дело, передёргивал лады.
На болотах всё как прежде, крылья хлопают вдали,
Всё буянят, всё расплёскивают удаль.
Ну, а я уже не буду — занавесочку спалил —
И то вспомню, то забуду, как за птичками ходил.
Глухари на токовище бьются грудью до крови,
Не на шутку расходились — быть бы живу…
Так и мы когда-то жили, от зари и до зари,
И влюблялись, и любили — мчались годы с той поры.

(переклад)

Глухарі на токовище б'ються грудьми до крові,
Не на жарт розходилися — бути би живу...
Так і ми коли жили, від зарі і до зарі,
І любилися, і любили — мчали роки з того часу.
Мчали роки, стерлися дзьоби, рани загоїлися давно,
Тільки шрами доброю пам'яттю залишились.
А горобину всю склювали та¦порвали на вино,
Але хто пам'ятав — прилітали на знайоме вікно.
Тягне восени з лісу... Будинок, над дахом в'ється дим...
І антоновка дозріла, пожовкла…
Озирнутися не встиг я — друг мій Вовка став сивим,
А ведь теж, було діло, пересмикував лади.
На болотах все як раніше, крила ляскають вдалині,
Все буянять, все розплющують молодецтво.
Ну, а я уже не буду — фіранку спалив —
І то згадаю, то забуду, як за птичками ходив.
Глухарі на токовище б'ються грудьми до крові,
Не на жарт розходилися — бути би живу...
Так і ми коли жили, від зарі і до зарі,
І любилися, і любили — мчали роки з того часу.