| Був час, я йшов 38 вузлів
|
| І свинцевий вал різав форштевень,
|
| Як героїв зустрічали моїх моряків
|
| Петроград, Лієпая та Ревель.
|
| А зараз кожен кабельтів у скрипі зубів,
|
| І хрипить у мені кожна миля.
|
| А був час, я йшов 38 вузлів
|
| І все сяяло від щогли до кіля.
|
| І мені вірили всі: і вороги, і друзі,
|
| Від зелених салагів, до головкому.
|
| І всі знали одне: перемогти їх не можна,
|
| Леєрів їх не бачити зламу.
|
| І ескадри, побачивши мій вимпел у далині,
|
| Найголовнішим гриміли калібром.
|
| І я мчав уперед, йдучи від землі,
|
| До вилиці обидва якорі обравши.
|
| Було це все так. |
| Ми не чекали нагороди.
|
| І під кілем лежало сім футів.
|
| Чекали вдома нареченої і чекав нас Кронштадт,
|
| Як фатою, туманом оповитий.
|
| Було все це так, тільки час не чекає,
|
| От зараз би і дати найповніший!
|
| Я в машини кричу: "Найповніший вперед!",
|
| Та не тягнуть гвинти, вязнуть у хвилях.
|
| Не можу. |
| стану в док, відпочину до пори,
|
| Не личить Балтфлоту бути слабким.
|
| Краще прапор у небо злетіти і, кінгстони відкривши,
|
| Затопити свій стомлений корабель.
|
| Але хіба висловиш усе це у кілька слів,
|
| Коли сняться в кільватері чайки,
|
| На компасі норд-вест, 38 вузлів,
|
| І все сяє від гармати до гайки! |