Переклад тексту пісні Я вышел родом - Александр Новиков

Я вышел родом (оригінал)

Я вышел родом из еврейского квартала,
Я был зачат за три рубля на чердаке.
Тогда на всех резины не хватало,
И я родился в злобе и тоске.
Когда подрос, играл в лапту и прятки,
Кидал ножи в обшарпанную дверь.
А у отца давно сверкали пятки,
И я не знаю, жив ли он теперь.
Моя семья блюла свободу нравов,
И я привык к тому в конце концов:
Моя маман беспечно и по праву
Меняла часто мне моих отцов.
Из них последний был мне всех роднее,
Хотя меня он вовсе не любил,
И отличался тем, что не краснея,
На крышу баб по лестнице водил.
Со мной росли еврейские детишки,
Все, как и я, одетые в тряпье –
Мои по папам сестры и братишки –
В душе потенциальное ворье.
Пришла война, отцы их дали драла,
Не дожидаясь сумрачных годин,
И мой любимый, незабвенный папа
Окрестных баб обслуживал один.
Он изводил на них рубли и трешки,
Что приносила в дом моя маман,
И мы со страху прятались в ладошки,
Когда он утром лазил ей в карман.
Мы через день питались черствым хлебом,
А папа блуд чесал на чердаке –
Он отдыхал душой под синим небом,
Зажав трояк в мозолистой руке.
Прошли года, я вырос, даже очень,
И стал тайком захаживать в кабак.
И сладострастный мой беспутный отчим
Ловил частенько глазом мой кулак.
Я позабыл свое больное детство
И стал тайком глядеть на женский пол.
Досталось мне чудесное наследство –
В пятнадцать лет я бабу в дом привел.
А денег мне, конечно, не хватало,
Я вам скажу об этом не тая.
И стали мы с дружками из квартала
Набеги делать в дальние края.
Но воровать мы толком не умели
И день за днем сидели на мели.
И как-то раз менты на хвост насели
И всю контору скопом замели.
Там били больно кованою пряжкой,
Но я молчал, как рыба, верь – не верь!
И наконец, со звездами на ляжках
Я был ментами вышвырнут за дверь.
Тогда я просто чудом отвертелся,
А остальным повесили срока.
Я с ними столько страху натерпелся,
Что за неделю выучил УК.
Теперь я знаю, что и сколько весит,
И я не лезу больше на рожон.
Я поменяю тысячу профессий,
Как папа мой менял когда-то жен.
Родитель мой, блатной и незабвенный,
Меня ты сделал, сделал просто так.
Во мне гудят твои дурные гены,
И я с тоской взираю на чердак.

Я вышел родом (переклад)

Я вийшов родом із єврейського кварталу,
Я був зачатий за три карбованці на горищі.
Тоді на всіх гуми не вистачало,
І я народився в злості та тузі.
Коли підріс, грав у лапту та хованки,
Кидав ножі в обшарпані двері.
А в батька давно сяяли п'яти,
І я не знаю, чи він живий тепер.
Моя сім'я дотримувалася свободи вдач,
І я звик до того, зрештою:
Моя маман безтурботний і по праву
Змінювала часто мені моїх батьків.
З них останній був мені рідніший,
Хоча мене він зовсім не любив,
І відрізнявся тим, що не червоніючи,
На дах баб сходами водив.
Зі мною росли єврейські діточки,
Всі, як і я, одягнені в ганчір'я –
Мої по татах сестри та братики –
У душі потенційна злодія.
Прийшла війна, батьки їх дали драла,
Не чекаючи похмурих годин,
І мій улюблений, незабутній тато
Навколишніх баб обслуговував один.
Він зводив на них рублі та троячки,
Що приносила до дому моя маман,
І ми зі страху ховалися в долоні,
Коли він уранці лазив їй у кишеню.
Ми через день харчувалися черствим хлібом,
А тато блуд чухав на горищі
Він відпочивав душею під синім небом,
Затиснувши трояк у мозолистій руці.
Минули роки, я виріс, навіть дуже,
І став потай заходити в шинок.
І хтивий мій безпутний вітчим
Часто ловив оком мій кулак.
Я забув своє хворе дитинство
І став потай дивитися на жіночу підлогу.
Дісталася мені чудова спадщина –
У п'ятнадцять років я бабу в хату привів.
А грошей мені, звичайно, не вистачало,
Я вам скажу про це не танучи.
І стали ми з дружками із кварталу
Набіги робити в далекі краї.
Але красти ми до ладу не вміли
І день за днем ​​сиділи на мілині.
І якось менти на хвіст насіли
І всю контору гуртом заміли.
Там били боляче кованою пряжкою,
Але я мовчав, як риба, вір – не вір!
І нарешті, із зірками на стегнах
Я був ментами викинутий за двері.
Тоді я просто дивом викрутився,
А решті повісили терміни.
Я з ними стільки страху натерпівся,
Що за тиждень вивчив КК.
Тепер я знаю, що і скільки важить,
І я не лізу більше на рожен.
Я поміняю тисячу професій,
Як тато мій колись змінював дружин.
Батько мій, блатний і незабутній,
Мене ти зробив, зробив так.
У мене гудуть твої погані гени,
І я з тугою дивлюся на горище.