| Как ни крути, а была с приблатненным оттеночком,
| Як не крути, а була з приблатненим відтінком,
|
| Песня любая и ветер пьянил, как вино.
| Пісня будь-яка і вітер п'янив, як вино.
|
| И целовала меня синеглазая девочка.
| І цілувала мене синьоока дівчинка.
|
| Как это было давно… Было давно.
| Як це було давно… Було давно.
|
| Девочка милая, первая в мире красавица,
| Дівчинка мила, перша в світі красуня,
|
| Тонкая, хрупкая, даже капризная, но…
| Тонка, тендітна, навіть примхлива, але...
|
| Ради нее так хотелось пропеть и прославиться.
| Заради неї так хотілося заспівати і прославитися.
|
| Как это было давно… Было давно.
| Як це було давно… Було давно.
|
| Пр.:
| Пр.:
|
| Шепотом ей вслед повторял я это:
| Пошепки їй услід повторював я це:
|
| Я тебя люблю… Я тебя люблю.
| Я тебе люблю я тебе люблю.
|
| Но вдогонку мне отвечало эхо:
| Але наздогін мені відповідала луна:
|
| — Улю-лю…Улю-лю…Улю-лю…
| — Улю-лю…Улю-лю…Улю-лю…
|
| Эти слова на ветру, будто лодки бумажные
| Ці слова на вітрі, ніби човни паперові
|
| Волны кидали наверх и топили на дно,
| Хвилі кидали нагору і топили на дно,
|
| И на прощанье рукой помахала однажды мне.
| І на прощання рукою помахала якось мені.
|
| Как это было давно… Было давно.
| Як це було давно… Було давно.
|
| Звезды, луна, фонари сговорились зажмуриться,
| Зірки, місяць, ліхтарі змовилися заплющити,
|
| Или в глазах моих стало бездонно темно?
| Чи в моїх очах стало бездонно темно?
|
| И опустела земля на сиреневой улице.
| І опустіла земля на бузковій вулиці.
|
| Как это было давно… Было давно.
| Як це було давно… Було давно.
|
| Пр.:
| Пр.:
|
| Шепотом ей вслед повторял я это:
| Пошепки їй услід повторював я це:
|
| Я тебя люблю… Я тебя люблю.
| Я тебе люблю я тебе люблю.
|
| Но вдогонку мне отвечало эхо:
| Але наздогін мені відповідала луна:
|
| — Улю-лю…Улю-лю…Улю-лю… | — Улю-лю…Улю-лю…Улю-лю… |