Переклад тексту пісні Ты меня не любишь, не жалеешь... - Александр Новиков

Ты меня не любишь, не жалеешь... (оригінал)

Ты меня не любишь, не жалеешь,
Разве я немного не красив?
Не смотря в лицо, от страсти млеешь,
Мне на плечи руки опустив.
Молодая, с чувственным оскалом,
Я с тобой не нежен и не груб.
Расскажи мне, скольких ты ласкала?
Сколько рук ты помнишь?
Сколько губ?
Знаю я — они прошли, как тени,
Не коснувшись твоего огня,
Многим ты садилась на колени,
А теперь сидишь вот у меня.
Пусть твои полузакрыты очи
И ты думаешь о ком-нибудь другом,
Я ведь сам люблю тебя не очень,
Утопая в дальнем дорогом.
Этот пыл не называй судьбою,
Легкодумна вспыльчивая связь, —
Как случайно встретился с тобою,
Улыбнусь, спокойно разойдясь.
Да и ты пойдешь своей дорогой
Распылять безрадостные дни,
Только нецелованных не трогай,
Только негоревших не мани.
И когда с другим по переулку
Ты пройдешь, болтая про любовь,
Может быть, я выйду на прогулку,
И с тобою встретимся мы вновь.
Отвернув к другому ближе плечи
И немного наклонившись вниз,
Ты мне скажешь тихо: «Добрый вечер!»
Я отвечу: «Добрый вечер, miss».
И ничто души не потревожит,
И ничто ее не бросит в дрожь, —
Кто любил, уж тот любить не может,
Кто сгорел, того не подожжешь.

(переклад)

Ти мене не любиш, не шкодуєш,
Хіба я трохи не красивий?
Не дивлячись в особу, від пристрасті млієш,
Мені на плечі руки опустивши.
Молода, із чуттєвим оскалом,
Я з тобою не ніжний і не груб.
Розкажи мені, скільки ти голубила?
Скільки рук ти пам'ятаєш?
Скільки губ?
Знаю я — вони пройшли, як тіні,
Не торкнувшись твого вогню,
Багатьом ти сідала на коліна,
А тепер сидиш ось у мене.
Нехай твої напівзаплющені очі
І ти думаєш про когось іншого,
Я ведь сам люблю тебе не дуже,
Потопаючи далекою дорогою.
Цей запал не називай долею,
Легкодумний запальний зв'язок, —
Як випадково зустрівся з тобою,
Усміхнуся, спокійно розійшовшись.
Так і ти підеш своєю дорогою
Розпорошувати безрадісні дні,
Тільки нецілованих не чіпай,
Тільки негорілих не мані.
І коли з іншим по провулку
Ти пройдеш, говорячи про кохання,
Можливо, я вийду на прогулянку,
І з тобою зустрінемось ми знову.
Відвернувши до іншого ближче плечі
І трохи нахилившись вниз,
Ти мені скажеш тихо: «Добрий вечір!»
Я відповім: «Добрий вечір, miss».
І ніщо душі не тривожить,
І ніщо її не кине в тремтіння, —
Хто любив, вже той любити не може,
Хто згорів, того не підпалиш.