Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Шест, виконавця - Александр Новиков. Пісня з альбому Стрелочник, у жанрі Шансон
Дата випуску: 03.03.2021
Лейбл звукозапису: М2
Мова пісні: Російська мова
Шест(оригінал) |
Когда-то шел мне в руки кон, |
А жизнь была не так грешна. |
Пускал коня тогда в загон, |
Был в дамах фарт и карта шла. |
И как-то раз зашел туда, |
Где в люстрах дым и много пьют. |
Она змеилась вдоль шеста, |
А фраер пел за жизнь мою. |
Я не ловил дуэльных пуль – |
Стреляют насмерть и глаза. |
Она пришлась как морю – буй, |
Пришлась как дама под туза. |
Она пошла, пошла со мной, |
Мутила взор, лишала снов. |
Как вдруг опять мне за спиной – |
Стальная дверь и злой засов. |
Но догорают с треском свечи, |
Что выдирают нас из тьмы. |
Не вечен фарт. |
И срок не вечен. |
Не вечны стены у тюрьмы. |
И вот опять иду туда, |
Где в люстрах дым и много пьют, |
Где так хотелось от шеста |
Считать шагами жизнь свою. |
Возьму бокал, налью до края, |
Махну его в один присест. |
Но фраер больше не играет. |
И навсегда убрали шест. |
Но что-то, что-то мне шептало: |
Возьми её и не жалей. |
Чтоб жизнь была не в полбокала, |
Долей его, ты доверху долей. |
(переклад) |
Колись йшов мені в руки кон, |
А життя було не таке грішне. |
Пускав коня тоді в загін, |
Був у дамах фарт, і карта йшла. |
І якось зайшов туди, |
Де в люстрах дим та багато п'ють. |
Вона зміїлася вздовж жердині, |
А фраєр співав за моє життя. |
Я не ловив дуельних куль. |
Стріляють на смерть та очі. |
Вона припала як морю - буй, |
Припала як дама під туза. |
Вона пішла, пішла зі мною, |
Мутила погляд, позбавляла снів. |
Аж раптом знову мені за спиною – |
Сталеві двері та злий засув. |
Але догоряють із тріском свічки, |
Що видирають нас із пітьми. |
Не вічний фарт. |
І термін не вічний. |
Чи не вічні стіни біля в'язниці. |
І ось знову йду туди, |
Де в люстрах дим і багато п'ють, |
Де так хотілося від жердини |
Вважати кроками життя своє. |
Візьму келих, наллю до краю, |
Махну його в один раз. |
Але фраєр більше не грає. |
І назавжди прибрали жердину. |
Але щось, щось мені шепотіло: |
Візьми її і не шкодуй. |
Щоб життя було не в півкели, |
Долей його, ти доверху часткою. |