| Куди-куди ведуть шляхи-доріжки —
|
| До кришки труни, знає кожен псих.
|
| Вірмени шиють фартові чобітки,
|
| А я б пришив когось із ніх.
|
| Шукати долю — відваляться підмітки,
|
| У Ташкенті дині солодкі ростуть,
|
| Знімають цурки тонну з кожної сотки
|
| За свою нелегку мусульманську працю.
|
| А ми крадемо в годину по чайній ложці
|
| У безмірно жебрачній середній смузі
|
| І на трамваях їздимо на підніжці,
|
| І крутимося, як білка в колі.
|
| Навколо народ безгрошовий до свинства.
|
| Калекам тут майже не подають.
|
| Натомість національні меншини
|
| На вулицях тюльпани продають.
|
| Встромиш ліворуч — голі кишені.
|
| Встромнеш направо — худий портмонет.
|
| Менти вже обшарили всіх п'яних,
|
| А у не п'яних грошей просто немає.
|
| Куди не глянеш— всюди «голий вася»
|
| Іде додому змучений і розбитий,
|
| І якщо вранці трійка завелася —
|
| Надвечір, дивишся, куля його залита.
|
| Я зрозумів, треба робити ноги на південь,
|
| Міняти і широту, і довготу —
|
| Кавказ прогодує злодія і подругу,
|
| Ми не забудемо цю доброту!
|
| Приїду, заживу на новому місці,
|
| Ловити не стану жалюгідні рублі.
|
| Рідний Кавказ, ми знову будемо разом
|
| Зустрічати в портах великі кораблі!
|
| Програш
|
| Батумі, Поті, Сочі, Ялта, Хоста.
|
| Там відлежу під спекотним сонцем досхочу.
|
| Під сонцем півдня жити легко і просто —
|
| Там море баб і є чого вкрасти.
|
| Морська синь, знайома до болю,
|
| Переді мною свою відкриє шир,
|
| І я відтепер (століття не бачити волі!)
|
| У труні бачив проклятий Сибір! |