Переклад тексту пісні Город древний (бонус) - Александр Новиков

Город древний (бонус) (оригінал)

Город древний, город длинный,
Имярек Екатерины,
Даже свод тюрьмы старинной
Здесь положен буквой «Е».
Здесь от веку было тяжко,
Здесь «пришили Николашку»
И любая помнит башня
О демидовской семье.
Мостовые здесь видали
Марш побед и звон кандальный,
Жены верные рыдали,
Шли на каторгу вослед.
И фальшивые монеты
Здесь Демидов шлепал где-то,
И, играючи, за это
Покупал весь белый свет.
Гнил народ в каменоломнях
Из убогих и бездомных,
Хоронясь в местах укромных
С кистенями под полой,
Конокрады, казнокрады –
Все купцам приезжим рады –
Всех мастей стекались гады,
Как на мед пчелиный рой.
Камнерезы жали славу
И, вдыхаючи отраву,
Подгоняли под оправу
Ядовитый змеевик.
Здесь меняли на каменья –
Кто рубаху, кто именья –
И скорбел в недоуменьи
На иконах мутный лик.
Мчали время злые кони.
Лик истерся на иконе.
А царица на балконе
Бельма пялила в алмаз.
Наживались лиходеи,
А убогие глядели,
Как в года текли недели
И домчалися до нас.
Зря остроги и темницы
Душу тешили царице –
Все текло через границы
За бесценок, задарма.
И теперь в пустом музее
Ходят, смотрят ротозеи
На пищали и фузеи,
Да на брошки из дерьма.
Город древний, город славный!
Бьют часы на башне главной.
Стрелки круг очертят плавный
И двенадцать раз пробьют.
Мы металл и камень плавим,
Мы себя и город славим,
Но про то, что мы оставим,
Пусть другие пропоют.

Город древний (бонус) (переклад)

Місто стародавнє, місто довге,
Імерек Катерини,
Навіть склепіння старовинної в'язниці
Тут покладено буквою "Е".
Тут від віку було тяжко,
Тут «пришили Миколошку»
І будь-яка пам'ятає башта
Про демидівську сім'ю.
Мостові тут бачили
Марш перемог і дзвін кандальний,
Дружини вірні плакали,
Ішли на каторгу слідом.
І фальшиві монети
Тут Демидов шльопав десь,
І, граючи, за це
Купував все біле світло.
Гнив народ у каменоломнях
З убогих і безпритульних,
Ховаючись у місцях затишних
З кистенями під порожнистою,
Конокради, скарбниці –
Всі купцям приїжджим раді –
Усіх мастей стікалися гади,
Як на мед бджолиний рій.
Каменерізи жали славу
І, вдихаючи отруту,
Підганяли під оправу
Отруйний змійовик.
Тут міняли на каміння –
Хто сорочку, хто ім'я
І сумував у подиві
На іконах каламутне обличчя.
Мчали час злі коні.
Обличчя стерся на іконі.
А цариця на балконі
Бельма вирячила в алмаз.
Наживалися лиходії,
А убогі дивилися,
Як у роки текли тижні
І домчалися до нас.
Даремно остроги і в'язниці
Душу тішили цариці
Все текло через кордони
За безцінь, задарма.
І тепер у порожньому музеї
Ходять, дивляться ротозеї
На пищали та фузії,
Та на брошки з лайна.
Місто стародавнє, місто славне!
Б'є годинник на вежі головної.
Стрілки коло окреслять плавне
І дванадцять разів проб'ють.
Ми метал і камінь плавимо,
Ми себе та місто славимо,
Але про те, що ми залишимо,
Нехай інші заспівають.