| Перепрошую у тебе, я дуже довго йшов додому
|
| Повір, що ти любов моя, що ти і радість і спокій.
|
| Як міг забути я, не розумію, про те, що ти мене чекала,
|
| Не розумію, чому інша жінка вела.
|
| Приспів:
|
| Та жінка, чужа, не радість, а біда, та жінка, чужа, не буде близькою
|
| ніколи.
|
| То не доля, а випадок, я назавжди з тобою, пробач, забудь, так буде краще,
|
| я назавжди з тобою.
|
| Цілую я тебе в очі, очі солоні від сліз,
|
| Ну, що тобі ще сказати, ну, як відповісти на питання.
|
| Твоєї душевної краси не помічав, не бачив я.
|
| Мене вже вибачила ти, я не можу вибачити себе.
|
| Приспів:
|
| Та жінка, чужа, не радість, а біда, та жінка, чужа, не буде близькою
|
| ніколи.
|
| То не доля, а випадок, я назавжди з тобою, пробач, забудь, так буде краще,
|
| я назавжди з тобою.
|
| Та жінка, чужа, не радість, а біда, та жінка, чужа, не буде близькою
|
| ніколи.
|
| То не доля, а випадок, я назавжди з тобою, пробач, забудь, так буде краще,
|
| я назавжди з тобою.
|
| Та жінка, чужа, не радість, а біда, та жінка, чужа, не буде близькою
|
| ніколи.
|
| То не доля, а випадок, я назавжди з тобою, пробач, забудь, так буде краще,
|
| я назавжди з тобою.
|
| Та жінка, чужа.
|
| Я не можу пробачити себе.
|
| Я так довго йшов додому.
|
| Та жінка, чужа. |