Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Château rouge, виконавця - Abd Al Malik. Пісня з альбому Château Rouge, у жанрі Рэп и хип-хоп
Дата випуску: 31.12.2009
Лейбл звукозапису: Barclay
Мова пісні: Французька
Château rouge(оригінал) |
Ca faisait presque une demi-heure qu’il était seul maintenant |
Ses potes étaient rentrés chez eux et lui était resté assis sur ce banc |
Il fumait sa dernière cigarette et le soleil s'était couché depuis longtemps |
Il salua au loin un mec qu’il ne connaissait pas vraiment |
Et se demanda ou est-ce que ce type pouvait bien aller si tard |
Lui-même s'était levé tôt, vers 14 heures |
Et au PMU avait joué au billard |
Avec des gars qu'étaient plus jeunes que lui de plusieurs années |
Comme il fut une gloire il n’y a pas si longtemps |
Nombreux tiraient encore une certaine fierté d'être vus à ses côtés |
Ce qu’il avait bu et fumé entre 15 heures et 18 heures aurait mis K. |
O n’importe qui |
Mais lui était toujours frais et pimpant |
Question d’habitude et peut-être de génération |
C’est ce qu’il s’est dit en tout cas quand deux gamins de sa bande improvisée |
Vomirent presque simultanément juste en-dessous de la télé que personne ne |
regardait |
Il quitta le PMU, seul, et s’abrita bientôt sous un abri-bus |
Parce qu’il se mit à pleuvoir pendant qu’il marchait, en plus |
Septième étage de la tour en forme de demi-lune |
Appartement de gauche en face du vieux vide-ordure |
Un vieux couple d’origine malgache regarde les infos sur le câble |
Côte à côte, enfoncé dans un épais canapé beige |
Leurs fils cadet maintenant en prison leur avait offert ce téléviseur volé |
Ce qui les rendait à leur insu coupables de recel |
Le voisin célibataire et efféminé de l'étage du dessous |
Donnait régulièrement des coups sur le mur de son salon, attenant à |
l’appartement d'à côté |
Parce qu’une furieuse rumba-rock congolaise depuis plusieurs minutes rugissait |
Il (notre personnage principal) était revenu dans cette fête africaine dans sa |
chambre d’enfant |
Ses parents n’avaient pas demandé d’explications, il allait rester |
temporairement |
Il était allongé sur un lit étroit et regardait le plafond |
Ses vêtements étaient encore un peu mouillés et lui cuvait difficilement |
Il savait comment faire depuis longtemps pour ne penser à rien |
Il se disait avec d’autres mots que philosopher |
Donc avoir une réflexion morale dans ce monde, cela faisait plus de mal que de |
bien |
Alors il s’abstenait quant au cogito mais se pétait le crâne à l’artificiel |
Et utilisait toujours la même recette: beuh, shit, whisky et/ou Heineken |
Il se leva du lit, se jeta au sol et fit quelques pompes |
IL s’essouffla vite mais avait donc la preuve de ne pas être dans une tombe |
Il imputa cette croyance à l’oxygène qu’il respirait difficilement |
Vu que ce réflexe était l’apanage des vivants |
Il se réinstalla dans son lit et s’endormit sans remords et sans transition |
Comme d’habitude il se réveilla quelques heures après, amer |
Se rendant toujours compte en regardant autour que sa déchéance était réelle |
Il n'était définitivement plus une star du rap |
Plus une star tout court si l’on voulait être exact |
Mais il était vivant et même s’il se tuait sciemment c'était devenu une |
obsession |
Ses souvenirs de gloire étaient momentanées |
Comme d’habitude, lorsqu’il savait qu’il lui restait de quoi fumer |
Il écouta autour de lui, la nuit était profonde |
Il roula un joint et, dès la première bouffée, eut le même sourire que la |
Joconde |
Joint à la bouche, il enfila son blouson, ses vielles Nike Air Jordan |
Ferma la porte de l’appartement et dévala d’abord les escaliers, puis la rue |
Comme. |
comme. |
comme s’il était. |
en cavale |
Il avait couru jusque de l’autre côté du périphérique |
Et s’arrêta brusquement plié en deux par l’anxiogène qui lui brûlait la poitrine |
Il était à présent entre les numéros 42 et 54 de la rue de Clignancourt |
A égale distance de la peur du lendemain et des cicatrices que laissent l’amour |
Il ne savait pas qu’ici se dressa un jour un grand édifice de briques rouges |
Au centre d’un grand et beau parc, qui n’existe plus, à la luxuriante verdure |
Trônait il y a une paire de siècles et des poussières cette bâtisse couleur |
pourpre |
Comme un symbole pensé par l’homme de tout ce qui à la fois s’oppose et s'épouse |
Lui, n’en avait rien à battre, vivait le temps et l’espace comme une injure |
Jusque très récemment il s'était vécu un peu comme en Amérique |
Mais à l'époque ou Malcolm Little était encore bien loin d'être Malcolm X |
Il jouait en National mais c'était convaincu qu’il évoluait en première league |
Parce que dire la vérité était à celui qui savait le mieux se mentir |
Et puis |
Les gens ne t’aiment pas c’est l’image qu’ils te renvoient |
Tu finis par ne plus t’aimer toi-même |
Et tu détestes même tous ceux qui ont un peu d’amour pour eux-mêmes |
Donner existence aux fantasmes les plus dingues |
Faire porter à nos colères adolescentes de drôles de fringues |
Crier au complot parce qu’on n’achète plus nos complaintes |
C’est l’incohérence qu’a finalement porté plainte |
Et puis. |
et puis |
Des fois c’est de toutes petites choses qu’ont vraiment de l’importance |
Y-a juste à se souvenir de la simplicité de notre enfance |
Se voir dans une glace dans le HLM de ses parents |
Et se rendre compte qu’on est vieux |
Quand un type qu’a pourtant une barbe nous appelle Monsieur |
Se noyer dans l’envie et crier «c'est injuste» comme «au secours» |
Regarder aux alentours et se demander qui pourrait sauver l’Amour |
Faire de la musique pour préserver ses rêves |
Mais que faire quand tous nos rêves ont fini par se taire |
Se souvenir d ses vies antérieures en s’imaginant notre futur |
Confondre la normalité avec la pire des injures |
Se. |
se rendre compte qu’on apprend toujours trop peu de l’Histoire |
Le coeur affamé vidé d’un trop plein de désespoir |
Et puis |
Les gens ne t’aiment pas tu finis par ne plus t’aimer toi-même |
Et tu détestes mêmes ceux qu’ont un peu d’amour pour eux-mêmes |
Soudain il reprit sa course sans pourquoi, sans direction |
Courir plus vite que la vie, quitte à en perdre la raison… |
Ca faisait presque une demi-heure qu’il était seul maintenant |
Ses potes étaient rentrés chez eux et lui était resté assis sur ce banc |
Il fumait sa dernière cigarette et le soleil s'était couché depuis longtemps |
Il salua au loin un mec qu’il ne connaissait pas vraiment |
Et se demanda ou est-ce que ce type pouvait bien aller si tard |
Lui-même s'était levé tôt, vers 14 heures |
Et au PMU avait joué au billard |
Avec des gars qu'étaient plus jeunes que lui de plusieurs années |
Comme il fut une gloire il n’y a pas si longtemps |
Nombreux tiraient encore une certaine fierté d'être vus à ses côtés |
Ce qu’il avait bu et fumé entre 15 heures et 18 heures aurait mis K. |
O n’importe qui |
Mais lui était toujours frais et pimpant |
Question d’habitude et peut-être de génération |
C’est ce qu’il s’est dit en tout cas quand deux gamins de sa bande improvisée |
Vomirent presque simultanément juste en-dessous de la télé que personne ne |
regardait |
Il quitta le PMU, seul, et s’abrita bientôt sous un abri-bus |
Parce qu’il se mit à pleuvoir pendant qu’il marchait, en plus |
Vous savez, je m’attends chaque jour à partir |
Mais je ne m’attendais pas ce soir-là à mourir |
Contrairement à ce que l’on dit, ce ne sont pas des images mais des mots qui |
ont défilés dans ma tête au moment de ma mort |
Je partais, mais je n'étais pas triste, d’ailleurs je ne comprenais déjà plus |
ce mot. |
Personne. |
oui personne n’allait me manquer. |
Il y a une évidence dans la |
mort comme lorsqu’on vient au monde, je suppose. |
C’est juste qu’a présent |
c'était fini, bel et bien fini, il n’y avait rien de poignant là-dedans. |
Et puis ma famille. |
oui, ma famille et puis tout ceux que j’appelais amis, |
et puis ceux que j’avais croisé et ceux que je ne connaissais pas. |
et puis les gens autour de moi. |
ah oui, il n’y a plus personne! |
Ce n’est même |
pas douloureux, je ne les vois déjà plus, je ne vois déjà plus. |
Je tourne la |
page, mon coeur est un château, une citadelle imprenable, je. |
je tourne la page, |
mon coeur est un château, une citadelle, une citadelle, une citadelle |
imprenable |
Paroles rédigées et annotées par la communauté française de Rap Genius |
(переклад) |
Він уже майже півгодини сам |
Його друзі пішли додому, а він сів на ту лавку |
Він докурював останню сигарету, а сонце вже давно зайшло |
Він помахав хлопцю, якого насправді не знав |
І дивувався, куди цей хлопець міг піти так пізно |
Сам він встав рано, близько 14 години. |
А в ПМУ грав у більярд |
З хлопцями, які були на роки молодші за нього |
Ніби не так давно була слава |
Багато хто все ще пишався тим, що їх бачили поруч з ним. |
Те, що він випив і курив між 15:00 і 18:00, поставило б К. |
О будь-хто |
Але він завжди був свіжим і ошатним |
Питання звички і, можливо, покоління |
Це те, про що він думав у будь-якому випадку, коли двоє дітей з його імпровізованої банди |
Вирвало майже одночасно прямо під телевізором, що нікого |
спостерігав |
Він залишив ГУП сам і незабаром сховався під зупинкою |
Крім того, почався дощ, коли він йшов |
Сьомий поверх вежі у формі півмісяця |
Ліва квартира навпроти старого сміттєпроводу |
Стара малагасійська пара дивиться кабельні новини |
Пліч-о-пліч, втоплені в товстому бежевому дивані |
Їхній молодший син, який зараз у в'язниці, дав їм цей вкрадений телевізор |
Що зробило їх несвідомо винними в отриманні |
Незаміжня сиська сусідка внизу |
Регулярно стукає по стіні своєї вітальні, суміжної |
квартира поруч |
Бо люта конголезька румба-рок гуркотіла вже кілька хвилин |
Він (наш головний герой) повернувся на цю африканську вечірку у своїй |
дитяча кімната |
Батьки не просили пояснень, він збирався залишитися |
тимчасово |
Він лежав на вузькому ліжку й дивився в стелю |
Його одяг був ще трохи мокрий, і він важко спав |
Він умів довго ні про що не думати |
Він сказав собі іншими словами, ніж філософствувати |
Отже, мати моральне відображення в цьому світі принесло більше шкоди, ніж користі. |
добре |
Тому він утримався від cogito, але зламав собі голову штучним |
І завжди використовував той самий рецепт: трава, лайно, віскі та/або Хайнекен |
Він піднявся з ліжка, кинувся на підлогу і зробив кілька віджимань |
Він швидко задихався, але тому мав докази, що він не в могилі |
Він пояснював це переконання киснем, яким важко дихав. |
Оскільки цей рефлекс був прерогативою живих |
Він знову вмостився у своєму ліжку й заснув без докорів сумління й безперешкодно. |
Як завжди, через кілька годин він прокинувся з гіркотою |
Все ще усвідомлюючи, дивлячись навколо, що його падіння було реальним |
Він точно більше не був реп-зіркою. |
Більше не зірка, якщо бути точним |
Але він був живий, і навіть якщо він свідомо вбив себе, це стало |
одержимість |
Його спогади про славу були миттєвими |
Як завжди, коли він знав, що йому досить курити |
Прислухався навколо себе, ніч була глибока |
Він скрутив джойнт і з першої затяжки посміхнувся так само, як і він |
Мона Ліза |
Заклеївши рота, він одягнув свою куртку, свої старі Nike Air Jordan |
Зачинив двері квартири і побіг спочатку по сходах, потім по вулиці. |
як. |
як. |
ніби він був. |
на ходу |
Він перебіг на іншу сторону кільцевої дороги |
І різко зупинився, зігнувшись удвоє від тривоги, що пекла йому груди |
Тепер він знаходився між номерами 42 і 54 на вулиці Кліньянкур |
Рівна відстань від страху завтрашнього дня і шрамів, які залишає любов |
Він не знав, що тут колись стояла велика будівля з червоної цегли |
У центрі великий і красивий парк, якого вже не існує, з пишною зеленню |
Трон пару століть тому і витріть пил з цієї кольорової будівлі |
фіолетовий |
Як символ осмисленого людиною всього, що і протистоїть, і одружується |
Він, байдуже, проживав час і простір, як прокляття |
Донедавна він жив трохи як в Америці |
Але тоді Малкольм Літтл ще був далекий від Малкольма Ікс |
Він грав у Національній, але був упевнений, що грає у Прем'єр-лізі |
Тому що говорити правду належало тому, хто вмів брехати собі найкраще |
І потім |
Ви не подобаєтеся людям, це образ, який вони вам повертають |
Зрештою ти більше не любиш себе |
І ти навіть ненавидиш усіх, хто хоч трохи любить себе |
Втілення найбожевільніших фантазій у життя |
Змусьте наш підлітковий гнів носити смішний одяг |
Змова крику, тому що ми більше не купуємося на наші скарги |
Це непослідовність, яка нарешті поскаржилася |
І потім. |
і потім |
Іноді справді важливі дрібниці |
Варто лише згадати простоту нашого дитинства |
Побачте себе в дзеркалі в житлі ваших батьків за низькою орендою |
І розуміємо, що ми старі |
Коли хлопець з бородою називає нас сер |
Тонути в заздрощах і кричати "це несправедливо", як "допоможіть" |
Подивіться навколо і подумайте, хто міг би врятувати Любов |
Створюйте музику, щоб зберегти свої мрії |
Але що робити, коли всі наші мрії нарешті замовкли |
Згадувати минулі життя, уявляючи наше майбутнє |
Плутати нормальність із найгіршою образою |
Se. |
розуміючи, що ми завжди надто мало вчимося з історії |
Голодне серце виснажилося від надто великого відчаю |
І потім |
Ви не подобаєтеся людям, і ви більше не любите себе |
І ти ненавидиш навіть тих, хто хоч трохи любить себе |
Раптом він продовжив свій курс, не навіщо, не маючи вказівки |
Біжи швидше за життя, навіть якщо це означає втрату розуму... |
Він уже майже півгодини сам |
Його друзі пішли додому, а він сів на ту лавку |
Він докурював останню сигарету, а сонце вже давно зайшло |
Він помахав хлопцю, якого насправді не знав |
І дивувався, куди цей хлопець міг піти так пізно |
Сам він встав рано, близько 14 години. |
А в ПМУ грав у більярд |
З хлопцями, які були на роки молодші за нього |
Ніби не так давно була слава |
Багато хто все ще пишався тим, що їх бачили поруч з ним. |
Те, що він випив і курив між 15:00 і 18:00, поставило б К. |
О будь-хто |
Але він завжди був свіжим і ошатним |
Питання звички і, можливо, покоління |
Це те, про що він думав у будь-якому випадку, коли двоє дітей з його імпровізованої банди |
Вирвало майже одночасно прямо під телевізором, що нікого |
спостерігав |
Він залишив ГУП сам і незабаром сховався під зупинкою |
Крім того, почався дощ, коли він йшов |
Знаєш, я щодня чекаю, щоб піти |
Але я не очікував, що в ту ніч помру |
Всупереч поширеній думці, це не картинки, а слова |
промайнуло в моїй голові під час смерті |
Я йшов, але не сумував, до того ж я вже не розумів |
це слово. |
ніхто |
так, ніхто не збирався сумувати за мною. |
Є докази в |
я вважаю, що мертвий, як коли народжується. |
Це просто зараз |
все скінчилося, ну і справді, не було в цьому нічого гострого. |
А потім моя сім'я. |
так, моя сім'я, а потім усі, кого я називав друзями, |
а потім тих, кого я зустрічав, і тих, кого не знав. |
а потім люди навколо мене. |
о так, нікого не залишилось! |
Це не рівно |
не боляче, я їх більше не бачу, я більше не бачу. |
Я повертаю |
сторінка, моє серце - замок, неприступна цитадель, я. |
Я перегортаю сторінку, |
моє серце - це замок, цитадель, цитадель, цитадель |
неприступний |
Тексти пісень написані та прокоментовані французькою спільнотою Rap Genius |