Переклад тексту пісні Сколько дорог... - Колизей

Сколько дорог... (оригінал)

Быстро время мчится, в прошлом тают лица,
Только есть предание одно…
Много лет назад жил на свете рыцарь,
Что не знал гербов и орденов.
Вечно в дороге всегда одинокий,
Кому он и в чем дал обет?
Вправду ль то было?
Только решил он
Стать несущим свет.
Сколько дорог тебе нужно пройти —
Леса и озера лежат впереди,
Мрак наступает, но звезды сияют,
Путь освещая.
Твой конь, словно ветер, летит!
Над землей ночная мгла,
Миром правят силы зла,
Старый замок в тени облачен.
Все в замке том спит мертвым сном,
Только не смыкает глаз дракон.
Рог зазвучал, на доспехи легли
Отблески полной луны.
В битву пора стражу добра —
Драконы не страшны!
Путь его к логову змея привел.
Здесь стены колючий кустарник оплел.
Башни застыли, и небо пронзили
Острые шпили, над ними злых чар ореол.
Соло: Роман
Крылья ужаса в кромешной тьме свистят,
Пред тобой сверкнул холодный взгляд.
Нет пути назад — ты в логове огня.
Близок враг, и смерть близка.
Ты занес свой меч над головою,
Ты давно привык играть с судьбою.
Может, повезет тебе и в этот раз
Рука твоя не дрогнет в трудный час.
И до рассвета шло сраженье —
Метались призрачные тени,
Звенела сталь, пылало пламя,
И черный змей был обезглавлен…
И над проклятой долиной
Вдруг раздался гром с небес.
Дождь, смывая чары, хлынул,
Замок сумрачный исчез.
Соло: Игорь, Роман
Вьется дорога, осталось так много
Израненных бедами мест.
Вновь храбрый рыцарь скачет к границам
Темных королевств…
Берегом моря, песками меж гор,
Ведут нас дороги в бескрайний простор,
Солнцем согретый, и рыцари света
Странствуют где-то на этой земле до сих пор…

Сколько дорог... (переклад)

Швидко час мчить, у минулому тануть обличчя,
Тільки є переказ один…
Багато років тому жив на світлі лицар,
Що не знав гербів і орденів.
Вічно в дорозі завжди самотній,
Кому він і чем дав обітницю?
Справді, щось було?
Тільки вирішив він
Стати несучим світло.
Скільки доріг тобі треба пройти—
Ліси та озера лежать попереду,
Морок настає, але зірки сяють,
Шлях освітлення.
Твій кінь, мов вітер, летить!
Над землею нічна імла,
Світом правлять сили зла,
Старий замок у тіні одягнений.
Все в замку тому спить мертвим сном,
Тільки не змикає око дракон.
Ріг зазвучав, на зброю лягли
Відблиски повного місяця.
В битву час варту добра —
Дракони не страшні!
Шлях його до логового змія привів.
Тут стіни колючий чагарник обплів.
Башти застигли, і небо пронизали
Гострі шпилі, над ними злі чари ореол.
Соло: Роман
Крила жаху в темряві свистять,
Перед тобою блиснув холодний погляд.
Немає шляху назад - ти в лігві вогню.
Близький ворог, і смерть близька.
Ти заніс свій меч над головою,
Ти давно звик грати з долею.
Може, пощастить тобі і цього разу
Рука твоя не здригнеться у важку годину.
І до світанку йшла битва —
Метались примарні тіні,
Дзвініла сталь, палало полум'я,
І чорний змій був обезголовлений...
І над проклятою долиною
Раптом пролунав грім з небес.
Дощ, змиваючи чари, ринув,
Замок похмурий зник.
Соло: Ігор, Роман
В'ється дорога, лишилося так багато
Поранених бідами місць.
Знов хоробрий лицар скаче до кордонів
Темних королівств…
Берегом моря, пісками між гір,
Ведуть нас дороги в безкрайній простір,
Сонцем зігрітий, і лицарі світла
Мандрують десь на цій землі досі...