| Коли від холоду взимку німіють руки,
|
| Швидше хочеться наблизити їх до тепла,
|
| Ось так і я поспішаю до любимої в пору завірюхи,
|
| До її очей і розведеного вогнища.
|
| Коли часом, буває, немає її зі мною,
|
| Коли в тузі один по місту броджу,
|
| Дивлюся завжди на небо з просьбою одним,
|
| У тиші небесних сил я знову прошу:
|
| Приспів:
|
| Сили небесні, ви бережете
|
| Жінку життя мого,
|
| Сили небесні, їй допоможіть
|
| Вижити в збентеженні днів!
|
| Мені тільки з нею завжди спокій і утішення,
|
| І тільки з тиші щасливий я мовчу,
|
| І за одне, один її дотик
|
| Я небесам часом шепочу, часом кричу:
|
| Приспів:
|
| Сили небесні, ви бережете
|
| Жінку життя мого,
|
| Сили небесні, їй допоможіть
|
| Вижити в збентеженні днів!
|
| Сили небесні, ви бережете
|
| Жінку життя мого,
|
| Сили небесні, їй допоможіть
|
| Вижити в збентеженні днів!
|
| Не дайте бід посмішці очей її чудесних,
|
| І всею своєю душею я про одного молю,
|
| Щоб щодня берег її світло сил небесних.
|
| Я за неї боюся, одну її люблю!
|
| Приспів:
|
| Сили небесні, ви бережете
|
| Жінку життя мого,
|
| Сили небесні, їй допоможіть
|
| Вижити в збентеженні днів!
|
| Сили небесні, ви бережете
|
| Жінку життя мого,
|
| Сили небесні, їй допоможіть
|
| Вижити в збентеженні днів! |