Переклад тексту пісні Сентябрь - Олег Скобля

Сентябрь (оригінал)

Погода благоволит дождям,
Садится на плечи домов туман
Я выключу свет, отодвину тюль
И буду на город смотреть.
Туда улетают мои года
И я понимаю, что жизнь прошла,
Ещё не сентябрь, но уже июль
И многое надо успеть.
Туда улетают мои года
И я понимаю, что жизнь прошла
Ещё не сентябрь, но уже июль
И многое надо успеть.
И в сумерках ночи как званый гость,
Стучится в окно побелевший дождь,
И где-то внизу на пустом дворе
Торопятся чьи-то шаги.
Мой ангел со мною и он не спит —
Я знаю он душу мою хранит.
Я верю — когда-нибудь на заре
За нею он вслед улетит.
Мой ангел со мною и он не спит —
Я знаю он душу мою хранит.
Я верю — когда-нибудь на заре
За нею он вслед улетит.
А дальше как в песне сквозь сорок дней
Святые молитвы моих друзей
Как свечи зажгутся в ночной тиши
Под пение избранных глав
И хочется верить, что мир добрей.
И в листья зарыться носками вне
И выпустить в небо свою мечту
Усталое сердце разжав.
И хочется верить, что мир добрей.
И в листья зарыться носками вне
И выпустить в небо свою мечту
Усталое сердце разжав.
Погода благоволит дождям,
Садится на плечи домов туман.
Я выключу свет, отодвину тюль
И буду на город смотреть
Туда улетают мои года
И я понимаю, что жизнь прошла
Ещё не сентябрь, но уже июль
И многое надо успеть.

Сентябрь (переклад)

Погода благоволіє дощу,
Сідає на плечі будинків туман
Я вимкну світло, відсуну тюль
І буду на місто дивитися.
Туди відлітають мої роки
І я розумію, що життя пройшло,
Ще не вересень, але вже липень
І багато чого треба встигнути.
Туди відлітають мої роки
І я розумію, що життя пройшло
Ще не вересень, але вже липень
І багато чого треба встигнути.
І в сутінках ночі як званий гість,
Стукає у вікно побілілий дощ,
І десь унизу на порожньому дворі
Поспішають чиїсь кроки.
Мій янгол зі мною і він не спить.
Я знаю він душу мою зберігає.
Я вірю коли-небудь на зорі
За нею він услід полетить.
Мій янгол зі мною і він не спить.
Я знаю він душу мою зберігає.
Я вірю коли-небудь на зорі
За нею він услід полетить.
А далі як у пісні через сорок днів
Святі молитви моїх друзів
Як свічки запаляться в нічній тиші
Під спів вибраних глав
І хочеться вірити, що світ добріший.
І в листя закопатися шкарпетками поза
І випустити в небо свою мрію
Втомлене серце розтиснувши.
І хочеться вірити, що світ добріший.
І в листя закопатися шкарпетками поза
І випустити в небо свою мрію
Втомлене серце розтиснувши.
Погода благоволіє дощу,
Сідає на плечі будинків туман.
Я вимкну світло, відсуну тюль
І буду на місто дивитися
Туди відлітають мої роки
І я розумію, що життя пройшло
Ще не вересень, але вже липень
І багато чого треба встигнути.