| Дзвін пливуть над річкою,
|
| Я не знаю, як бути, я втрачаю спокій…
|
| Кровоточить душа від невидимих ран,
|
| Я піду, помолюсь у Симеоновський храм.
|
| Благолепний і простий літургійний обряд.
|
| Пахне ладаном росним і свічки горять.
|
| Благодаттю, як світлом, пронизаний собор,
|
| І співає Херувимську дівочий хор...
|
| Іноді ми втрачаємо рятівний шлях,
|
| І тривожне совість заважає заснути.
|
| І тоді в тиші, зі сльозами в очах,
|
| Просимо російських святих помолитися за нас—
|
| І в надії на милість, на малу частину,
|
| Ми готові тим, хто молиться в ноги впасти:
|
| «Допоможіть, рідні, ми, діти Христа.
|
| Ми грішимо, але не знаємо іншого батька.
|
| Ми колись ризикнули своєю душею
|
| І мандрували по світу за найкращою долею,
|
| Стороною обходили пороги церков,
|
| Нас полонила свобода шалених пристрастей…"
|
| І від цієї молитви, від віри, від сліз
|
| У серце розбите горем входить Христос,
|
| І звучить над землею Херувимська пісня,
|
| І Господь між нами і буде, і є. |