| Дзвін пливуть над річкою, | 
| Я не знаю, як бути, я втрачаю спокій… | 
| Кровоточить душа від невидимих ран, | 
| Я піду, помолюсь у Симеоновський храм. | 
| Благолепний і простий літургійний обряд. | 
| Пахне ладаном росним і свічки горять. | 
| Благодаттю, як світлом, пронизаний собор, | 
| І співає Херувимську дівочий хор... | 
| Іноді ми втрачаємо рятівний шлях, | 
| І тривожне совість заважає заснути. | 
| І тоді в тиші, зі сльозами в очах, | 
| Просимо російських святих помолитися за нас— | 
| І в надії на милість, на малу частину, | 
| Ми готові тим, хто молиться в ноги впасти: | 
| «Допоможіть, рідні, ми, діти Христа. | 
| Ми грішимо, але не знаємо іншого батька. | 
| Ми колись ризикнули своєю душею | 
| І мандрували по світу за найкращою долею, | 
| Стороною обходили пороги церков, | 
| Нас полонила свобода шалених пристрастей…" | 
| І від цієї молитви, від віри, від сліз | 
| У серце розбите горем входить Христос, | 
| І звучить над землею Херувимська пісня, | 
| І Господь між нами і буде, і є. |