Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Medalla de cartón (Andrés Calamaro & Fito & Fitipaldis- 2 son multitud), виконавця - Fito & Fitipaldis. Пісня з альбому 2 son multitud, у жанрі Иностранный рок
Дата випуску: 24.03.2008
Лейбл звукозапису: Warner Music Spain
Мова пісні: Іспанська
Medalla de cartón (Andrés Calamaro & Fito & Fitipaldis- 2 son multitud)(оригінал) |
Nunca se empieza una batalla tarde, |
las penas siempre llegan enseguida, |
tu siempre pides para nunca darme, |
yo solo pido lo que tu me quitas. |
Y el cielo que rebienta de repente, |
como un infierno que llego deprisa, |
tierra cobarde que a nadie defiendes, |
pero no lo saben… pero no lo saben. |
Esa bandera siempre huele a sangre, |
triste paisaje… todo de cenizas, |
distintas guerras… distintas ciudades, |
el mismo fueqo que quemo gernica. |
Tu crees que estoy cantando en el desierto, |
yo se que solo muere lo que olvidas, |
hay corazones llenos de agujeros, |
pero no lo saben… pero no lo saben. |
Todo lo que no se ve, |
lo que nadie nos conto, |
lo que se quedo en la piel, |
la memoria del dolor. |
Que le den al general, |
la medalla de cartón, |
se la tienen que clavar, |
llenita en el corazón. |
Todo lo que no se ve, |
lo que nadie nos conto, |
lo que se quedo en la piel, |
la memoria del dolor. |
Todo lo que no se ve, |
lo que nadie nos conto, |
lo que se quedo en la piel… |
Todo lo que no se ve, |
lo que nadie nos conto, |
lo que se quedo en la piel, |
la memoria del dolor. |
Que le den al general, |
la medalla de cartón, |
se la tienen que clavar, |
llenita en el corazón. |
Todo lo que no, todo lo que no… (x8) |
(Gracias a pili por esta letra) |
(переклад) |
Ви ніколи не починаєте битву пізно |
смуток завжди приходить швидко, |
ти завжди просиш ніколи не давати мені, |
Я прошу тільки те, що ти від мене забираєш. |
І небо, що раптово розривається, |
як пекло, що настало швидко, |
боягузлива земля, що ти нікого не захищаєш, |
але вони не знають... але вони не знають. |
Цей прапор завжди пахне кров’ю |
сумний пейзаж... весь попіл, |
різні війни, різні міста, |
той самий вогонь, що спалив Герницю. |
Ти думаєш, що я співаю в пустелі |
Я знаю, що вмирає лише те, що ти забуваєш, |
там серця, повні дір, |
але вони не знають... але вони не знають. |
Все, що не видно, |
що нам ніхто не сказав, |
що залишилося на шкірі, |
пам'ять про біль. |
До біса генерала |
картонна медаль, |
вони повинні це зробити, |
повний у серці. |
Все, що не видно, |
що нам ніхто не сказав, |
що залишилося на шкірі, |
пам'ять про біль. |
Все, що не видно, |
що нам ніхто не сказав, |
що залишилося на шкірі... |
Все, що не видно, |
що нам ніхто не сказав, |
що залишилося на шкірі, |
пам'ять про біль. |
До біса генерала |
картонна медаль, |
вони повинні це зробити, |
повний у серці. |
Все, чого немає, все, що ні… (x8) |
(Спасибі pili за ці тексти) |