Переклад тексту пісні Кандалакша - Олег Митяев

Кандалакша (оригінал)

Большой лохматый пес в промозглой Кандалакше,
Такой же белизны, как кольская зима.
По черному песку несется белым флагом,
И тихо в пелене скрывается корма.
Припев:
Баркас, давно на берег списанный, лежит
Вверх дном, лаская ребрами
Ветров просоленные волосы,
И сон про море видит Белое.
«Пора!"-- маяк зовет настойчиво,
И в бухте так остаться хочется.
Зачем же, пролетая, птица белая кричит,
Что не вернусь.
Отходит, поворчав, от мокрого причала
Вдыхающий туман попутный сухогруз.
И, не мигая, вслед блестят сырые скалы,
И хочется кричать, что я еще вернусь.
«Вернусь!
Вернусь!
Вернусь!»
-- дробятся по Хибинам
Чуть слышные слова сквозь чаек голоса,
И волны их несут, сутулясь, как дельфины,
К фигуркам на песке- твоей, и, рядом, пса.
Припев:
Мне вспомнится в пути безлюдном неоднажды
Причалов тишина, оглохшая в шторма,
И ты, и добрый пес в промозглой Кандалакше,
Такой же белизны, как кольская зима.

Кандалакша (переклад)

Великий кудлатий пес у промозглий Кандалакші,
Такої ж білизни, як кільська зима.
По чорному піску мчить білим прапором,
І тихо в пелені ховається корми.
Приспів:
Баркас, давно на берег списаний, лежить
Вгору дном, пестячи ребрами
Вітрів просолене волосся,
І сон про море бачить Біле.
«Пора!» - маяк кличе наполегливо,
І в бухті так залишитися хочеться.
Навіщо ж, пролітаючи, птах білий кричить,
Що не повернуся.
Відходить, бурчавши, від мокрого причалу
Вдихаючий туман попутний суховантаж.
І, не блимаючи, слідом блищать сирі скелі,
І хочеться кричати, що я ще повернуся.
«Повернуся!
Повернусь!
Повернуся!»
-- дробляться за Хибінами
Трохи чутні слова крізь чайки голосу,
І хвилі їх несуть, сутулячись, як дельфіни,
До фігурок на песку- твоїй, і, поруч, пса.
Приспів:
Мені згадається в шляху безлюдному неодноразово
Причалів тиша, що оглухла в шторми,
І ти, і добрий пес у промозлій Кандалакші,
Такої ж білизни, як кільська зима.