Переклад тексту пісні Я был душой дурного общества - Владимир Высоцкий

Я был душой дурного общества (оригінал)

Я был душой дурного общества,
И я могу сказать тебе:
Мою фамилью-имя-отчество
Прекрасно знали в КГБ.
В меня влюблялася вся улица
И весь Савеловский вокзал.
Я знал, что мной интересуются,
Но все равно пренебрегал.
Свой человек я был у скокарей,
Свой человек — у щипачей, —
И гражданин начальник Токарев
Из-за меня не спал ночей.
Ни разу в жизни я не мучился
И не скучал без крупных дел, —
Но кто-то там однажды скурвился, ссучился —
Шепнул, навел — и я сгорел.
Начальник вел себя не въедливо,
Но на допросы вызывал, —
А я всегда ему приветливо
И очень скромно отвечал:
Не брал я на душу покойников
И не испытывал судьбу, —
И я, начальник, спал спокойненько,
И весь ваш МУР видал в гробу!
И дело не было отложено
И огласили приговор, —
И дали все, что мне положено,
Плюс пять мне сделал прокурор.
Мой адвокат хотел по совести
За мой такой веселый нрав, —
А прокурор просил всей строгости —
И был, по-моему, неправ.
С тех пор заглохло мое творчество,
Я стал скучающий субъект, —
Зачем же быть душою общества,
Когда души в нем вовсе нет!

Я был душой дурного общества (переклад)

Я був душею поганого суспільства,
І я можу сказати тобі:
Моє прізвище-ім'я-по-батькові
Чудово знали у КДБ.
Мене влюблялася вся вулиця
І весь Савелівський вокзал.
Я знав, що мною цікавляться,
Але все одно нехтував.
Свій чоловік я був у скокарів,
Своя людина — у щипачів, —
І громадянин начальник Токарєв
Через мене не спав ночей.
Ні разу в життя я не мучився
І не сумував без великих справ, —
Але хто там одного разу скривився, стукався —
Шепнув, навів — і я згорів.
Начальник поводився не'їдливо,
Але на допити викликав, —
А я завжди йому привітно
І дуже скромно відповідав:
Не брав я на душу покійників
І не переживав долю, —
І я, начальник, спав спокійненько,
І весь ваш МУР бачив у труні!
І справа не була відкладена
І оголосили вирок,
І дали все, що мені належить,
Плюс п'ять мені зробив прокурор.
Мій адвокат хотів по совісті
За мою таку веселу вдачу,
А прокурор просив усієї суворості —
І був, на мою думку, неправий.
З тих пір затихла моя творчість,
Я став сумний суб'єкт, —
Навіщо бути душею суспільства,
Коли душі в ньому зовсім немає!