Переклад тексту пісні Якоря не бросать - Юрий Визбор

Якоря не бросать (оригінал)

Якоря не бросать!
-
Мы давно знаем старую заповедь,
Не бросать их у стенок,
Где эти сигналы горят.
Якоря не бросать!
Не читайте нам длинную проповедь:
Мы немножечко в курсе,
Где ставить теперь якоря.
Мы бросаем их в море,
В холодную льдистую воду,
Мы выходим в эфир
И среди этой всей кутерьмы
Нам пропишут синоптики,
Словно лекарство погоду,
А погоду на море,
Пожалуй что делаем мы.
Мы бросаем потом якоря
В полутемных квартирах,
Где за дверью растресканной
Тени соседей снуют,
Не галантной походкой —
Привыкли ходить по настилам,
Прогибаем паркет
Никуда не плывущих кают.
Словно малые дети,
Кричат по ночам пароходы,
Им по теплым заливам
Придется немало скучать
И волнуются чайки
От неудачной охоты
И всю ночь якоря
На шинели сурово молчат.
Но потом им блистать
Под тропическим солнцем и зноем,
На военных парадах,
На шумных морских вечерах,
Якоря не бросать —
Это дело довольно простое,
Ну, а что оставлять нам?
Об этом подумать пора.
Мы не бросим и осень,
Не бросим и топких, и снежных,
Голубых, нескончаемых,
Вечно любимых дорог.
На чугунных цепях
Опустили мы наши надежды
У глухих континентов
Еще не открытых тревог.

Якоря не бросать (переклад)

Якоря не кидати!
-
Ми давно знаємо стару заповідь,
Не кидати їх у стін,
Де ці сигнали палають.
Якоря не кидати!
Не читайте нам довгу проповідь:
Ми трохи в курсі,
Де ставити якоря.
Ми кидаємо їх у море,
У холодну льодяну воду,
Ми виходимо в ефір
І серед цієї всієї гармидери
Нам пропишуть синоптики,
Немов ліки погоду,
А погоду на морі,
Мабуть, що робимо ми.
Ми кидаємо потім якоря
У полотемних квартирах,
Де за дверем розтрісканим
Тіні сусідів снують,
Не галантною ходою —
Звикли ходити по настилах,
Прогинаємо паркет
Нікуди не пливних кают.
Неначе малі діти,
Кричать по ночами пароплави,
Їм по теплих затоках
Доведеться чимало нудьгувати
І хвилюються чайки
Від невдалого полювання
І всю ніч якоря
На шинелі суворо мовчать.
Але потім ним блискати
Під тропічним сонцем і спекою,
На військових парадах,
На шумних морських вечорах,
Якоря не кидати —
Ця справа досить проста,
Ну, а що залишати нам?
Про це подумати час.
Ми не кинемо і осінь,
Не кинемо і топких, і снігових,
Блакитних, нескінченних,
Вічно улюблених доріг.
На чавунних ланцюгах
Опустили ми наші надії
У глухих континентів
Ще не відкритих тривог.