| Кончилось лето жаркое, Шхельда белым-бела.
| Скінчилося літо спекотне, Шхельда білим-білим.
|
| Осень, дождями шаркая, в гости ко мне пришла.
| Осінь, дощами човгаючи, в гості до мене прийшла.
|
| Снова туманы, вижу я, свесились с гор крутых,
| Знову тумани, бачу я, звісилися з гор крутих,
|
| Осень — девчонка рыжая, ясная, словно ты.
| Осінь — дівчинка руда, ясна, наче ти.
|
| Что ты так смотришь пристально, толком я не пойму,
| Що ти так дивишся уважно, до ладу я не зрозумію,
|
| Мне, словно зимней пристани, маяться одному,
| Мені, немов зимовій пристані, мучитися одному,
|
| Тихие зори праздновать, молча грустить во тьме…
| Тихі зорі святкувати, мовчки сумувати у темряві…
|
| Наши дороги разные, и перекрестков нет.
| Наші дороги різні, і перехресть немає.
|
| Ты ведь большая умница, вытри с лица слезу.
| Ти — велика розумниця, витри з лиця сльозу.
|
| Горы снегами пудрятся, вот и сидим внизу.
| Гори снігами пудряться, от і сидимо внизу.
|
| Снова дожди тоскливые, а наверху метет…
| Знову дощі тужливі, а нагорі мете…
|
| Песни, как версты, длинные, парень один поет. | Пісні, як версти, довгі, хлопець один співає. |