Переклад тексту пісні Солнечное затмение - Олег Митяев

Солнечное затмение (оригінал)

По приказу мы стреляли и, стреляя,
Я дрожал, как отлетающие души.
Запишите меня в список негодяев,
Если он теперь еще кому-то нужен.
Запишите, запишите меня в список,
Только вряд ли это что-нибудь изменит…
Никакая боль не будет мне сюрпризом,
Ведь за столько лет мы превратились в тени.
И за столько лет мы живы почему-то.
Как же так, что разобраться не приспело?
Это ж сколько люди видели салютов?!
Но, конечно же, ни одного расстрела.
Припев: За Уралом с лозунгами рьяными
Пятилетка шла, как полагается,
А мы в дупель напивались пьяными,
Чтоб не сомневаться и не каяться.
А в то лето было жарко, воздух каменный,
Днем мне матери их снились, было муторно.
А всю ночь, чтоб заглушались вопли в камерах,
Во дворе мотором харкала полуторка.
Мы топили в страхах заповедь Христову,
Было тошно, было жутко, было гадко,
Но за Родину, вождей внимая слову,
Мы душили сумасшедшие догадки.
Припев: А мальчики коптили стекла на костре,
Чтоб смотреть на солнце в затмение.
Сколько было радости в той поре?!
Сколько было лет еще до прозрения?!
Сколько раз потом из оттепели в оттепель
Красных флагов отсыревшею материей
Накрывали после драки их?!
И вот теперь
Снова оттепель — а я не верю ей.
Снова оттепель, и снова верь — а я не верю ей.
По приказу мы стреляли и, стреляя,
Я дрожал, как отлетающие души.
Запишите меня в список негодяев,
Если он теперь еще кому-то нужен.

Солнечное затмение (переклад)

За наказом ми стріляли і, стріляючи,
Я тремтів, як душі, що відлітають.
Запишіть мене в список негідників,
Якщо він тепер ще комусь потрібен.
Запишіть, запишіть мене в список,
Тільки навряд чи це щось змінить…
Ніякий біль не буде мені сюрпризом,
Адже за стільки років ми перетворилися на тіні.
І за стільки років ми живі чомусь.
Як же так, що розібратися не прийшло?
Це скільки люди бачили салютів?!
Але, звичайно ж, жодного розстрілу.
Приспів: За Уралом з гаслами завзятими
П'ятирічка йшла, як годиться,
А ми в дупель напивалися п'яними,
Щоб не сумніватися і не каятися.
А в то літо було жарко, повітря кам'яне,
Вдень мені матері їх снилися, було нудно.
А всю ніч, щоб заглушалися крики в камерах,
У дворі мотором харкала півторка.
Ми топили в страхах заповідь Христову,
Було нудно, було страшно, було бридко,
Але за Батьківщину, вождів слухаючи слово,
Ми задушили божевільні здогади.
Приспів: А хлопчики коптили шибки на вострині,
Щоб дивитися на сонце в затемнення.
Скільки було радості в той час?!
Скільки було років ще до прозріння?!
Скільки разів потім з відлиги у відлигу
Червоних прапорів матері, що відсиріла.
Накривали після бійки їх?
І от тепер
Знову відлига — а не вірю їй.
Знову відлига, і знов вір — а я не вірю їй.
За наказом ми стріляли і, стріляючи,
Я тремтів, як душі, що відлітають.
Запишіть мене в список негідників,
Якщо він тепер ще комусь потрібен.