| Поки роки течуть, я блукаю поруч із ними,
|
| Ніколи не турбуйтеся, тому не потрібно їх приховувати,
|
| Від сонячної півночі до півдня я блукаю,
|
| Бо я здогадуюсь, що я народжений каменем.
|
| Іноді я заспокоююсь, і дорога мене забуває,
|
| Потім з’являється бажання подорожей і незабаром засмутить мене,
|
| Тому я забираю інструменти й просто залишаю роботу,
|
| Бо я здогадуюсь, що я народжений каменем.
|
| Мої друзі далекі й багато, оскільки я роками блукаю,
|
| Хтось багатий, а хтось бідний, але за келихом пива,
|
| Усі вони порядні хлопці, які поділяють жарт без жодної різниці,
|
| І вони є партнерами цього старого каменю.
|
| так, я просто ставлюся з легкістю, ви знаєте.
|
| Як змінилося моє життя, мені це здається магією,
|
| Деякі кажуть, що я був трагічно, (Ха ха)
|
| О, але цю історію краще залишити в спокої,
|
| Бо я здогадуюсь, що я народжений каменем.
|
| Тож коли я на трасі й розташовуюсь біля шосе,
|
| Просто лінуючись назад і дивлячись на Боже небо,
|
| Чи досягнуть колись мої кроки до того золотого трутня,
|
| Чи вони коли-небудь вітатимуться в цьому камені. |