Переклад тексту пісні Романс - Олег Митяев

Романс (оригінал)

Холодное и круглое, как слово «далеко»,
Сорвется с ветки яблоко и стукнется легко,
Как лодка деревянная в причал сырой ночи,
А сердце окаянное смолчит.
Но вы к окошку подойдете, и окажется,
Совсем не яблоко катилось по траве,
Что в этот раз все наяву и вам не кажется
Все то, что вы давно придумали себе.
Единственный в галактике желанный поздний гость.
Стоит в саду под яблоней и плащ его, и трость.
И снова повторяется тот спор, случайный спор,
О чем — не помню до сих пор.
Но все казалось вам и скучным, и медлительным,
И вы сбежали мимо мглы осенних вод.
Ах, как свободны были вы и восхитительны!
И очень жаль, что это знали.
Ну и вот…
На лед со стуком падают, унылы и робки,
Листки, как опустевшие от спичек коробки,
Как бабочки засохшие, бессильные уже
Придать восторженность душе.
И вы к окошку подойдете, и окажется,
Что это яблоко катилось по траве.
А вам покажется, в который раз покажется
Все то, что вы давно придумали себе.

(переклад)

Холодне і кругле, як слово «далеко»,
Зірветься з вітки яблуко і стукнеться легко,
Як човен дерев'яний у причал сирої ночі,
А серце окаянне змовчить.
Але ви до віконця підійдете, і виявиться,
Зовсім не яблуко котилося травою,
Що цього разу все наяву і вам не здається
Все те, що ви давно придумали собі.
Єдиний в галактиці бажаний пізній гість.
Стоїть у саду під яблунею і плащ його, і тростину.
І знову повторюється та суперечка, випадкова суперечка,
Про що не пам'ятаю досі.
Але все здавалося вам і нудним, і повільним,
І ви втекли повз імлу осінніх вод.
Ах, які вільні були ви і чудові!
І дуже шкода, що це знали.
Ну і ось…
На льоду зі стуком падають, похмурі й боязки,
Листки, як спустілі від сірників коробки,
Як метелики засохлі, безсилі вже
Надати захоплення душі.
І ви до віконця підійдете, і виявиться,
Що це яблуко котилося травою.
А вам здасться, вкотре здасться
Все те, що ви давно придумали собі.