Переклад тексту пісні Картинки - Ю.Г.

Картинки (оригінал)

Вот истории… простые, как медный пятак,
Повествующие нам о том, что бывает так…
Как обычно происходит и наоборот…
О том, что всё идет совсем не так, как надо…
Первый кадр… Крупный план… Свет, камер мотор…
Улица… фонарь… аптека… трое… разговор…
Вечер… Осень… дождь… Резкие тона и фразы…
От отъезжающей машины выхлопные газы…
Смена перспективы… Один из трех в своей берлоге…
Телевизор… Продавленный диван… Исколотые ноги…
Банка с бычками… Полка с кассетами…
Кадр в зеркале: зрачков почти что нет…
Старые обои в люминесцентном свете…
Слышно как орут соседи сверху… Снизу плачут дети…
Взгляд, застывший на стене, ищет что-то без успеха…
Слишком мало поводов для смеха…
Медленно отъехав, камера показывает нам
Телевизионный экран… Центральный канал…
Новости без звука выглядят нелепо,
Озаряя вспышками атмосферу склепа…
Комментарии излишни… Входит всевышний…
Он в потертой куртке… Ищет побольше окурок…
Находит… Закуривает… Садится на диван рядом… Берет парня за запястье…
Экран гаснет…
Снова спина бога… Он в халате убогом…
Военный госпиталь… интерьер унылый и строгий…
Камера смотрит в проход между коек…
Врач завершает обход… Устал и спокоен…
Койка у окна: четыре капельницы, две растяжки…
Масса бинтов… гипса… Второй герой выглядит кисло…
Рядом сидит пожилая женщина — это мать… Плачет…
Пациент в коме… она знает, что это значит…
Врач смотрит бумаги… Бог стоит и курит…
На тумбочки у койки билет в небесное царство…
Запах лекарств и гниющего тела почти материален…
Глаза врача… Он печален…
Говорит что-то бодрое матери… Подходит к кровати…
Щупает пульс молча… Бог окурок топчет…
Показывает доктору на часы… головой качает…
Тот кивает и уходит… Мать глаз с больного не сводит…
Ретроспектива…
Участковый говорит пацану веско,
Что его выбор между двумя лишь повестками…
Тот выбирает служить, а не сидеть…
Смеется: не хочет умереть… Это страшно ведь…
Идет нарезка кадров… В руках повестка, медосмотр, сборный пункт,
ТМБ и сразу резко…
Разрушенный город… Пламя… Взрывы… Кровь… Больничная койка…
Мать… Доктор… Бог… Остался один из тройки…
Экран гаснет… Появляется надпись: прошло несколько лет…
Загорается свет… кухня… последний герой…
У него запой… Жена в бигуди и халате…
Вопит матом на него истошно… и бьет посуду…
Он огрызается среди пеленок и полотенец…
В единственной комнате рядом орёт младенец…
Ему семь месяцев… И он причина их брака…
Камера снова в кухне… назревает драка…
В приступе белой горячки парень хватает нож…
Жена орёт: «Люди!
Убивают!
Не трожь!»
Крупным планом… Медленно… Взмахи, брызги крови…
Снова взмахи… Свадебные фотографии…
Новый ракурс… тишина… серое лицо…
Входит Бог… поднимает обручальное кольцо…
Переступает через тело… Открывает холодильник…
Смотрит внутрь… Там пусто… Вздыхает грустно…
Третий герой встает и идет к окну…
Бог с сомненьем уступает дорогу пацану…
Комбинированные съемки… В глазах ребенка
Отражается неспеша полет с девятого этажа…
Это плавно переходит в репортаж вечерней хроники…
Журналист… На заднем плане выносят покойников…
Соседка с малышом на руках… Бог… И небо за ними чуть видно…
Экран тихо гаснет… Конец фильма… Титры…

(переклад)

Ось історії ... прості, як мідний п'ятак,
Що розповідають нам про те, що буває так…
Як зазвичай відбувається і навпаки...
Про те, що все йде зовсім не так, як треба…
Перший кадр ... Крупний план ... Світло, камер мотор ...
Вулиця… ліхтар… аптека… троє… розмова…
Вечір… Осінь… дощ… Різкі тони та фрази…
Від машини, що від'їжджає, вихлопні гази…
Зміна перспективи… Один із трьох у своєму барлозі…
ТБ… Продавлений диван… Сколоті ноги…
Банку з бичками... Полиця з касетами...
Кадр у дзеркалі: зіниць майже немає…
Старі шпалери в люмінесцентному світлі.
Чути як кричать сусіди згори… Знизу плачуть діти…
Погляд, застиглий на стіні, шукає щось без успіху…
Надто мало приводів для сміху.
Повільно від'їхавши, камера показує нам
Телевізійний екран… Центральний канал…
Новини без звуку виглядають безглуздо,
Осяяючи спалахами атмосферу склепу.
Коментарі зайві… Входить Всевишній…
Він у потертій куртці… Шукає більше недопалок…
Знаходить… Закурює… Сідає на диван поруч… Бере хлопця за зап'ястя…
Екран гасне…
Знову спина бога… Він у халаті убогому…
Військовий госпіталь… інтер'єр похмурий і строгий…
Камера дивиться в прохід між ліжками.
Лікар завершує обхід... Втомився і спокійний...
Ліжко біля вікна: чотири крапельниці, дві розтяжки…
Маса бинтів… гіпсу… Другий герой виглядає кисло…
Поруч сидить жінка похилого віку — це мати... Плаче...
Пацієнт у комі... вона знає, що це означає...
Лікар дивиться папери… Бог стоїть і палить…
На тумбочки у ліжка квиток у небесне царство…
Запах ліків і гниючого тіла майже матеріал…
Очі лікаря… Він печальний…
Говорить щось бадьоре матері… Підходить до ліжка…
Щупає пульс мовчки... Бог недопалок топче...
Показує лікареві на годинник… головою хитає…
Той киває і йде… Мати очей з хворого не зводить…
Ретроспектива.
Дільничний каже пацану значно,
Що його вибір між двома лише повістками…
Той вибирає служити, а не сидіти…
Сміється: не хоче померти… Адже це страшно…
Йде нарізка кадрів… В руках повістка, медогляд, збірний пункт,
ТМБ і відразу різко…
Зруйноване місто... Полум'я... Вибухи... Кров... Лікарняне ліжко...
Мати... Лікар... Бог... Залишився один із трійки...
Екран гасне… З'являється напис: минуло кілька років…
Загоряється світло… кухня… останній герой…
У нього запій… Дружина в бігуді та халаті…
Кричить матом на нього нестямно… і б'є посуд…
Він огризається серед пелюшок і рушників.
В єдиній кімнаті поруч кричить немовля…
Йому сім місяців… І він причина їхнього шлюбу…
Камера знову в кухні… назріває бійка…
У нападі білої гарячки хлопець вистачає ніж…
Дружина репетує: «Люди!
Вбивають!
Не чіпай!»
Крупним планом… Повільно… Помахи, бризки крові…
Знову помахи… Весільні фотографії…
Новий ракурс… тиша… сіре обличчя…
Входить Бог... піднімає обручку...
Переступає через тіло… Відкриває холодильник…
Дивиться всередину… Там порожньо… Зітхає сумно…
Третій герой встає і йде до вікна ...
Бог із сумнівом поступається дорогою пацану…
Комбіновані зйомки… У очах дитини
Відображається поспішаючи політ з дев'ятого поверху.
Це плавно переходить у репортаж вечірньої хроніки…
Журналіст… На задньому плані виносять покійників…
Сусідка з малюком на руках… Бог… І небо за ними трохи видно…
Екран тихо гасне… Кінець фільму… Титри…