Переклад тексту пісні Голуби - Владимир Маркин

Голуби (оригінал)

Детство босоногое мое помнит,
Как пекло от раскаленных крыш
в полдень,
И весенний ветер надувал парус
Пахнущей морями простыни.
У меня под майкой голубок белый.
Я с утра сменял его на свой велик.
Ох, и будет дома нагоняй, только
Нет меня счастливей в эти дни…
Там там высоко, над землею кружит стая,
Если смотреть на верх — кружится голова,
И мне так легко, словно это я летаю
И рядом только неба синева…
Первая несмелая любовь — Оля…
До рассвета вечер выпускной в школе.
Голуби, которых я поднял в небо,
Губы, чуть соленые от слез…
И, казалось будто в вышине синей,
Птицы написали мне ее имя
Чтобы эту память о любви первой
Я с собой, как ладанку, пронес.
Там там высоко, над землею кружит стая,
Если смотреть на верх — кружится голова,
И мне так легко, словно это я летаю
И рядом только неба синева…
Вот уже роняет желтый лист осень,
Укрывает бережно зимы проседь.
Старые привычки бережешь свято,
Мелочи приковывают взгляд.
Но когда тоскою защемит сердце
Я спешу на встречу со своим детством
Поднимая в небо голубей белых
Словно много лет тому назад.
Там там высоко, над землею кружит стая,
Если смотреть на верх — кружится голова,
И мне так легко, словно это я летаю
И рядом только неба синева…
Синева…Синева…Синева…

(переклад)

Дитинство моє моє пам'ятає,
Як пекло від розпечених дахів
опівдні,
І весняний вітер надував вітрило
Простирадла, що пахне морями.
У мене під майкою голубок білий.
Я вранці змінював його на свій великий.
Ох, і буде вдома наганяй, тільки
Немає мене щасливішим у ці дні.
Там там високо, над землею кружляє зграя,
Якщо дивитися на верх — паморочиться в голові,
І мені так легко, наче це я літаю
І поруч тільки небо синє…
Перше несміливе кохання — Оля…
До світанку вечір випускний у школі.
Голуби, яких я підняв у небо,
Губи, трохи солоні від сліз.
І, здавалося ніби у висоті синій,
Птахи написали мені її ім'я
Щоб цю пам'ять про кохання першого
Я з собою, як ладанку, проніс.
Там там високо, над землею кружляє зграя,
Якщо дивитися на верх — паморочиться в голові,
І мені так легко, наче це я літаю
І поруч тільки небо синє…
Ось уже кидає жовтий лист осінь,
Укрує дбайливо зими сиво.
Старі звички бережеш свято,
Дрібниці приковують погляд.
Але коли тугою защемить серце
Я поспішаю на зустріч зі своїм дитинством
Піднімаючи в небо голубів білих
Наче багато років тому.
Там там високо, над землею кружляє зграя,
Якщо дивитися на верх — паморочиться в голові,
І мені так легко, наче це я літаю
І поруч тільки небо синє…
Синьова…Синева…Синева…