Переклад тексту пісні Аутодафе - UNREAL

Аутодафе (оригінал)

Поёт, беснуясь, ветер
Ночь, таинству подстать
Нагая в лунном свете
Твой пульс чеканит такт
Лишь час на всё отпущен
Хозяином Времён
Но танец так воздушен
Что Царь Ночной пленён...
Когда всё это было?
Как будто жизнь назад
В ладони гвозди вбили
И дальше только Ад
Калёное железо
Приняв печать огня
Змеёй впивалось в тело
Шипя, искрясь, звеня
Тебя хлыстами били
Но им не слышать плачь
И сложенные крылья
Не видит твой палач
В удушливой неволе
Наперекор судьбе
Не покоряясь боли
Ты смерть звала к себе
Так истерзана плоть, эту боль не унять
Не в постели из роз суждено умирать...
Смерть придёт не таясь, среди белого дня
Чтобы душу принять из объятий огня
Сгорит чужая кожа
С чела стерев клеймо
И ты явить всем сможешь
Что зрить им не дано
Рёв пламени чуть стихнет
Умолкнет гул толпы
Юродивый воскликнет
- "Чиста, невинна ты!"
Нетронута, прекрасна
В одеждах из огня
Казнённая невеста
Полночного Царя
Над лобным местом нечисть
Кружит, как вороньё
И собирает души
Приданное твоё
Среди белого дня Смерть явилась сама
Чтобы душу принять из объятий огня
Скрыло Солнце свой лик, Тень укрыла любя
Небо вырвало крик и простило тебя
Среди белого дня Смерть явилась сама
Чтобы душу принять из объятий огня
Скрыло Солнце свой лик, Тень укрыла любя
Небо вырвало крик и простило тебя.

Аутодафе (переклад)

Співає, шаленячи, вітер
Ніч, таїнству підстати
Гола в місячному світлі
Твій пульс карбує такт
Лише година на все відпущена
Господарем Часів
Але танець такий повітряний
Що Цар Нічний полонений...
Коли це все було?
Наче життя тому
У долоні цвяхи вбили
І далі тільки Пекло
Гартоване залізо
Прийнявши друк вогню
Змією впивалося в тіло
Шипучи, іскрившись, брязкаючи
Тебе хлистами били
Але їм не чути плач
І складені крила
Не бачить твій кат
У задушливій неволі
Всупереч долі
Не підкоряючись болю
Ти смерть кликала до себе
Так змучена плоть, цей біль не вгамувати
Не в ліжку з троянд судилося...
Смерть прийде не таючись, серед білого дня
Щоб душу прийняти з обіймів вогню
Згорить чужа шкіра
З чола стерть тавро
І ти явити всім зможеш
Що бачити їм не дано
Ром полум'я трохи стихне
Замовкне гул натовпу
Юродивий вигукне
- "Чиста, невинна ти!"
Недоторкана, прекрасна
В одязі з вогню
Страчена наречена
Північного Царя
Над лобовим місцем нечисть
Кружить, як вороння
І збирає душі
Придане твоє
Серед білого дня Смерть з'явилася сама
Щоб душу прийняти з обіймів вогню
Сховало Сонце своє обличчя, Тінь укрила люблячи
Небо вирвало крик і вибачило тебе
Серед білого дня Смерть з'явилася сама
Щоб душу прийняти з обіймів вогню
Сховало Сонце своє обличчя, Тінь укрила люблячи
Небо вирвало крик і вибачило тебе.