Переклад тексту пісні Избитая тема - ЦеРН

Избитая тема (оригінал)

Были сады здесь когда-то…
Теперь стальные ворота,
От прекрасных озер
Остались грязные болота.
Не слышу пение птиц
Вижу черное небо,
На обрывках страниц
Давно забытая тема.
Что похуже мы оставим на потом
Лучшие уходят первыми,
Так заведено испокон веков, с первых дней земли
Лучшие уходят первыми и х… и, остаемся только мы…
Скверные, не верные, души проданные,
Хотим урвать кусок побольше,
Вены исколоты черными, белыми, круглыми, грязными, чистыми,
медленными, быстрыми, на приходе искрами.
Говорим не искренно, что-то скрываем,
Себя не любим, других не уважаем.
(???) сжимаем, тех кто ближе кидаем,
Не понимаем ни хуя и снова снова повторяем.
Лучшие уходят первыми
Мол так заведено испокон веков с первых дней земли,
А что похуже мы оставим на потом, а что потом, а… тихим шепотом…
А ведь были сады здесь когда-то
Теперь стальные ворота,
От прекрасных озер
Остались грязные болота.
Не слышу пение птиц
Вижу черное небо,
На обрывках страниц
Давно забытая тема.
Я знал до гроба любовь, я знал измены,
Знал как фонтаном бьет кровь с порватой вены.
Бился о стены головой, сходил с ума от злости,
Водил предателей домой, был у врагов гостем,
В полости рта кипела злоба, все это было…
Клялся в любви до гроба, изменял нелюбимым,
Знал сотни обещаний и даже тысячи,
Одно последнее прощание, одно обычное.
Знал первородный грех, тягу к познанию,
Знаю сквозь слезы смех, помню глаза её,
Чуть не терял сознание, познав предательство,
Помню оправдание, что так сложились обстоятельства.
Помню глаза свои тогда в разбитом зеркале,
Мне исковеркали судьбу, я мерил жизнь иными мерками,
Помню краски приходов и груз отходняков,
Знаю, что на сто людей — две трети дураков.
А ведь были сады здесь когда-то
Теперь стальные ворота,
От прекрасных озер
Остались грязные болота.
Не слышу пение птиц
Вижу черное небо,
На обрывках страниц
Давно забытая тема.
Я верил в бескорыстную дружбу, терял друзей,
Понял, что враги друзей честней, хотя и злей,
Пригрел на сердце змей, но был отравленный ядом
Дарил кому-то нежность, сыпал ненависть градом.
Был и святым и гадом, я был солдатом,
Но был оставлен подыхать на поле боя под слоем зноя
Был между раем и адом, так и завис там,
Понял не прочность «любви» и пошлость слова «братан»,
Когда теряешь суть становится страшно,
Тот кто называл тебя братан, взял и сдал,
Потом в глаза смотрит не виновато
С меня хватит, я и так уже много сказал…
Все так же путаю дни, пишу Любовь с большой буквы
Знаю что создали этот порочный круг мы Ты мне, я тебе, в поисках выгоды,
Уходим не прощаясь, так и не сделав вывода…
А ведь были сады здесь когда-то
Теперь стальные ворота,
От прекрасных озер
Остались грязные болота.
Не слышу пение птиц
Вижу черное небо,
На обрывках страниц
Давно забытая тема.
А ведь были сады здесь когда-то
Теперь стальные ворота,
От прекрасных озер
Остались грязные болота.
Не слышу пение птиц
Вижу черное небо,
На обрывках страниц
Заеб… тема.

Избитая тема (переклад)

Були сади тут колись…
Тепер сталеві ворота,
Від прекрасних озер
Залишились брудні болота.
Не чую спів птахів
Бачу чорне небо
На уривках сторінок
Давно забута тема.
Що гірше ми залишимо на потім
Найкращі йдуть першими,
Так заведено споконвіку, з перших днів землі
Кращі йдуть першими і х… і залишаємось тільки ми…
Погані, не вірні, душі продані,
Хочемо урвати шматок побільше,
Відня ісколоті чорними, білими, круглими, брудними, чистими,
повільними, швидкими, на приході іскрами.
Говоримо не щиро, щось приховуємо,
Себе не любимо, інших не поважаємо.
(???) стискаємо, тих хто ближче кидаємо,
Не розуміємо ні хуя і знову повторюємо.
Найкращі йдуть першими
Мовляв, так заведено споконвіку з перших днів землі,
А що гірше ми залишимо на потім, а потім, а… тихим пошепком…
А ведь були сади тут колись
Тепер сталеві ворота,
Від прекрасних озер
Залишились брудні болота.
Не чую спів птахів
Бачу чорне небо
На уривках сторінок
Давно забута тема.
Я знав до труби кохання, я знав зради,
Знав як фонтаном б'є кров із порватої вени.
Бився об стіни головою, сходив з розуму від злості,
Водив зрадників додому, був у ворогів гостем,
У порожнині рота кипіла злість, все це було…
Клявся в любові до труни, зраджував нелюбимим,
Знав сотні обіцянок і навіть тисячі,
Одне останнє прощання, одне звичайне.
Знав первородний гріх, потяг до пізнання,
Знаю крізь сльози сміх, пам'ятаю її очі,
Ледве не втрачав свідомість, пізнавши зраду,
Пригадую виправдання, що так склалися обставини.
Пам'ятаю очі свої тоді в розбитому дзеркалі,
Мені зіпсували долю, я мірив життя іншими мірками,
Пам'ятаю фарби парафій і вантаж відходняків,
Знаю, що на сто людей дві третини дурнів.
А ведь були сади тут колись
Тепер сталеві ворота,
Від прекрасних озер
Залишились брудні болота.
Не чую спів птахів
Бачу чорне небо
На уривках сторінок
Давно забута тема.
Я вірив у безкорисливу дружбу, втрачав друзів,
Зрозумів, що вороги друзів чесніші, хоч і злій,
Пригрів на серці змій, але був отруєний отрутою
Дарував комусь ніжність, сипав ненависть градом.
Був і святим і гадом, я був солдатом,
Але був залишений подихати на поле бою під шаром спеки
Був між раєм і пеклом, так і завис там,
Зрозумів не міцність «любові» і вульгарність слова «братан»,
Коли втрачаєш суть стає страшно,
Той, хто називав тебе братан, взяв і здав,
Потім в очі дивиться не виновато
З мене вистачить, я і так вже багато сказав…
Все таке ж плутаю дні, пишу Любов з великої літери
Знаю що створили це порочне коло ми Ти мені, я тебе, у пошуках вигоди,
Ідемо не прощаючись, так і не зробивши висновку…
А ведь були сади тут колись
Тепер сталеві ворота,
Від прекрасних озер
Залишились брудні болота.
Не чую спів птахів
Бачу чорне небо
На уривках сторінок
Давно забута тема.
А ведь були сади тут колись
Тепер сталеві ворота,
Від прекрасних озер
Залишились брудні болота.
Не чую спів птахів
Бачу чорне небо
На уривках сторінок
Заеб… тема.