| Так тупо в 20 розмірковувати про життя,
|
| Хоч і не просто дожити до 40.
|
| Я терплячий, просто я не знаю,
|
| Коли прийде наша година, ну а поки що:
|
| Ти даремно не віриш, ти даремно боїшся -
|
| Адже я з тобою чуєш цей ритм там, у грудях?
|
| Послухай, це серця биті, що каже
|
| Нам з тобою по дорозі, і, і, і, і;
|
| По дорозі, і, і, і, і;
|
| По дорозі-і, і-і і-і і-і
|
| По дорозі-і-і;
|
| По дорозі в хмари!
|
| Тут неоновий колір!
|
| Сховай очі від світла комет
|
| Видихай і рівніше дихай.
|
| Тут так високо, але ж я з тобою в хмарах!
|
| Вниз не дивись, дивись на мене
|
| Я тримаю тебе, у-у! |
| Так круто тепер
|
| Трохи поспи, а потім -
|
| Ми знову в хмари!
|
| Тепер розумієш,
|
| Який терпець, які тут ігри?
|
| Я ніби під Моллі люблю твої думки.
|
| Люблю тебе всю!
|
| Лавиною знесемо цей світ, навпіл розірвемо!
|
| Половину тобі я віддам;
|
| Потім і свою, потім і себе.
|
| І ми знову у хмари!
|
| Тут неоновий колір!
|
| Сховай очі від світла комет
|
| Видихай і рівніше дихай.
|
| Тут так високо, але ж я з тобою в хмарах!
|
| Вниз не дивись, дивись на мене
|
| Я тримаю тебе, у-у! |
| Так круто тепер
|
| Трохи поспи, а потім -
|
| Ми знову в хмари!
|
| Ми літаємо на ліжках щодня,
|
| Щодня довкола нас панує смерть;
|
| Але вона знаходить у наших серцях
|
| Собі нове яскраве життя.
|
| Я помру за тебе, чуєш, я помру!
|
| Свою гордість і мораль проковтну!
|
| Пролітаю над Сибіром зіркою
|
| І морозом твої щоки спалю!
|
| Відігрію весняним теплом,
|
| А потім на собі прокачу.
|
| Ти знаєш навіщо, ти знаєш куди?
|
| І ми з тобою знову у хмарах!
|
| Тут неоновий колір!
|
| Сховай очі від світла комет
|
| Видихай і рівніше дихай.
|
| Тут так високо, але ж я з тобою в хмарах!
|
| Вниз не дивись, дивись на мене
|
| Я тримаю тебе, у-у! |
| Так круто тепер
|
| Трохи поспи, а потім -
|
| Ми знову в хмари!
|
| У хмари!
|
| У хмари!
|
| У хмари! |