Ой, скажи мені, чому, дитино, чому, дитино, чому, дитино, чому
|
Ти змушуєш мене плакати, крихітко, плакати, кричати, кричати, крихітко, плакати?
|
Господи, я не можу не любити Тебе до того дня, коли помру
|
Тож скажи мені, чому, дитинко, чому, дитинко, чому, дитинко, чому?
|
Ну, у мене є ворона, яку я хочу вибрати з тобою
|
Так само, як минулого разу, коли пір’я злетіло
|
Ви несамовито штовхаєтеся п’ятами
|
Залишив мене вдома з повною рукою рахунків
|
Господи, я не можу жити без тебе, ти знаєш, що це правда
|
Але з тобою не жити, то що я буду робити?
|
Я збираюся стрибати, затягнуся якомога тугіше
|
І, можливо, поки я там, я знайду нового чоловіка
|
Ой, скажи мені, чому, дитино, чому, дитино, чому, дитино, чому
|
Ти змушуєш мене плакати, крихітко, плакати, кричати, кричати, крихітко, плакати?
|
Господи, я не можу не любити Тебе до того дня, коли помру
|
Тож скажи мені, чому, дитинко, чому, дитинко, чому, дитинко, чому?
|
Ну, я не знаю, але я чув, як вони казали
|
Що у кожного маленького песика буде свій день
|
Краще зверніть увагу, не смійте забути
|
Тому що я ще лише маленьке цуценя
|
Що ж, я впіймав, як ти розмовляєш із моїм кращим другом
|
Мені потрібно було залишити вас, але я повинен був піти тоді
|
Тепер я занадто старий, щоб покинути вас, але мені все ще болить
|
Коли ти повертаєшся додому, то відчуваєш ручку на дверях
|
Ой, скажи мені, чому, дитино, чому, дитино, чому, дитино, чому
|
Ти змушуєш мене плакати, крихітко, плакати, кричати, кричати, крихітко, плакати?
|
О, Господи, я не можу не любити Тебе до того дня, коли я помру
|
Тож скажи мені, чому, дитинко, чому, дитинко, чому, дитинко, чому?
|
Скажи мені, чому, дитинко, чому, дитинко, чому, дитинко, чому? |