| Мій телефон ніколи не дзвонить
|
| Вона ніколи не подзвонить мені я ненавиджу себе сьогодні
|
| Але я бачу крізь цю гіркоту й смуток
|
| І тому я не помру
|
| Колись я думаю, що стану гідним і старим
|
| Ну, мої друзі кажуть, що я обманюю себе
|
| І це я сам собі суперечу
|
| І я не можу сказати, що вони праві
|
| Але мені не соромно
|
| О, я можу прийняти виклик
|
| І тому я не помру
|
| Колись я стану гідним і старим
|
| Я знаю і говорю: привіт, діти
|
| (Гей, діти)
|
| Я сказав привіт, діти
|
| (Гей, діти)
|
| Я кажу, що колись ми станемо гідними й старими
|
| Це вірно
|
| Я сказала, що колись ми будемо гідні
|
| (Гей, діти, привіт, діти)
|
| Колись ми станемо гідними
|
| (Гей, діти, привіт, діти)
|
| Коли-небудь ми зможемо стати гідними і старими разом
|
| Ну тепер
|
| Подивіться на гору
|
| Ми з дівчиною стояли на горі
|
| І сонце світить, вона мертва, а я плачу
|
| Але я бачу крізь цю смерть і смуток
|
| І тому я не помру зараз
|
| Колись я бажаю бути гідним і старим
|
| Ну а тепер подивіться на пустелю
|
| Я сиджу сам у пустелі
|
| І жодна дівчина мене не розуміє Але я бачу крізь цю похмурість, сірість та смуток
|
| І добре, я не помру зараз
|
| Колись я стану гідним і старим
|
| Я кажу: ти, не вмирай зараз
|
| Колись ми разом станемо гідними й старими |