| Лежати на траві до першої ночі
|
| Ось де я
|
| Ми все ще живемо за рахунок випарів великого неба
|
| Це тримається над нашими головами
|
| І ці нескінченні ночі
|
| Ну вони означають все
|
| Намагайтеся не заходити так далеко
|
| Ви б проміняли його на що-небудь?
|
| Тому що іноді це здається таким важким
|
| І настав час, щоб ми зловили своє життя
|
| Завжди дивлячись у майбутнє, І
|
| Я живу в цій холоді, цій нескінченній ночі
|
| Нічого, крім тепла моїх друзів
|
| І я чув, як усі говорили «Це все»
|
| Намагайтеся не заходити так далеко
|
| Ви б проміняли його на що-небудь?
|
| Тому що іноді це здається таким важким
|
| Я піду спати, коли помру
|
| Не спіть, доки не почнеться наступна хвиля
|
| І я відчуваю, ніби відлітаю
|
| Ніколи не дивився на вас так само
|
| Ти повторював мені всі мої думки
|
| Я знову почала кровоточити
|
| І лив наче дощ сотню днів
|
| Ми ні разу не дивилися вгору
|
| Але саме там були зірки
|
| Так, ось звідки прийшло світло
|
| Я знаходжу себе й залишаю своє тіло тут
|
| Це як океан, глибина мого серця
|
| Я живу моментом і намагаюся не впасти
|
| І коли ми зійдемо, ми знову чітко побачимо
|
| Знову чітко побачимо
|
| Я піду спати, коли помру
|
| Не спіть, доки не почнеться наступна хвиля
|
| І я відчуваю, ніби відлітаю
|
| Ніколи не дивився на вас так само
|
| Ти повторював мені всі мої думки
|
| Я знову почала кровоточити
|
| І лив наче дощ сотню днів
|
| Ми ні разу не дивилися вгору
|
| Але саме там були зірки
|
| Так, ось звідки прийшло світло
|
| Я знаходжу себе й залишаю своє тіло тут |