| Ну, я вже деякий час зачиняюся у мому домі
|
| Читати і писати, читати і думати
|
| І шукати причини і пропускати пори року
|
| Осінь, весна, літо, сніг
|
| Запис зупиниться і запис піде
|
| Засувки замикали вікна
|
| Собака входить і собака виходить
|
| Вгору з кофеїном і вниз з уколом
|
| Постійно хвилююся про те, що маю
|
| Відволікаю роботу, але не можу зупинитися
|
| І моя впевненість увійшла, а впевненість зникла
|
| І я опускаюся на дно і піднімаюся на верхню
|
| І я думаю про себе, що часто це роблю
|
| Зовнішній світ просто йде, йде, йде, йде, йде, йде, йде…
|
| І бачте усьому через жалюзі мого вікна
|
| ТРИ, Чотири
|
| Я трохи нервую, що ви подумаєте
|
| Коли ти бачиш мене в моїх плавках
|
| А минулої ночі в Нью-Йорку я напився
|
| Пам’ятай, як одного разу я напився з тобою
|
| Тепер я можу згадати час, коли ми ствовали місто
|
| Вулиці наш дитячий майданчик, купання у фонтанах
|
| Наповнений сигаретами і пляшками
|
| Промчав вулицями італійського міста брукованими
|
| Тому що ми повинні були
|
| Тому що я любив тебе
|
| Тому що проклятий алкоголь
|
| Тому що взагалі будь-коли
|
| Тепер я занадто усвідомлюю свою смертність
|
| Щоб відпустити і забути про смерть
|
| Досить довго, щоб упустити молоток
|
| І нехай лінь здичає й пролітає
|
| Тому що ми повинні були |