| Є місце, яке я знаю крізь нещастя та камінь
|
| Під міріадами, занедбаними й холодними
|
| Там, де смуток цвіте заростає
|
| У саду тінь
|
| Де ми сидимо й чекаємо наодинці
|
| Під тінями могила, похмура від занедбаності
|
| Тепер піднімається половина жалю
|
| Там, де не було сказано жодної молитви
|
| У саду тінь
|
| Там, де я і моя любов чекаємо
|
| Тиха, як у той день, коли ми залишили все позаду моєї дитини
|
| Водолаз, ми знову піднімемося
|
| Дайвер, ми знову будемо жити
|
| Дайвер, у містах, де ми були вільні, де я був для нас
|
| І руїни іншого часу іншого світу
|
| Привітає нас на дорозі, на кінець усього
|
| У саду тінь
|
| Там, де я і моя любов чекаємо
|
| Тиха, як у той день, коли ми залишили все позаду моєї дитини
|
| Водолаз, ми знову піднімемося
|
| Дайвер, ми знову будемо жити
|
| Дайвер, у містах, де ми були вільні, де я був для нас
|
| Наче сон і темрява тягнуться до вас
|
| Кісткою і пилом оксамит охопив мене і вас
|
| Відчути сонце на спині
|
| Ви знаєте, я б зробив все це знову
|
| Ви знаєте, що я пережив би все це знову
|
| Ви знаєте, що я нічого не змінюю
|
| Щоб вийти з цього місця й жити
|
| Ви знаєте, я б зробив все це знову
|
| Ви знаєте, я б зробив все це знову
|
| Ви знаєте, я б зробив все це знову
|
| Ви знаєте, я б зробив все це знову
|
| Я б не змінив жодної речі
|
| Як мрія, ми б знову жили
|
| Ми б знову жили |