Переклад тексту пісні Ursprung Paradoxon - Stillste Stund

Ursprung Paradoxon (оригінал)

Die Funken des Feuers
Steigen hoch in den nächtlichen Himmel hinauf
Und wirbeln umher wie ein rasendes Sternbild
Während das unruhige Licht meinen Schatten
Auf der Waldlichtung hin- und hertanzen lässt
Die Hitze brennt in meinen Augen
Bis sie trocken und wund in ihren Höhlen liegen
So federleicht, als wollten sie meinem Kopf entschweben
Und mit dem Luftstrom über den Flammen
Sachte schwankend in die Dunkelheit aufsteigen…
Für einen Blick in andere Welten
Während die Hitze meine Gedanken
Wie trockenes Laub verbrennt
Wärst du Blatt, so wäre ich Zweig
Denn ich habe dich erschaffen
Wärst du Zweig, so wäre ich Ast
Denn du bist aus mir entsprungen
Wärst du Ast, so wäre ich Stamm
Mein Übermut hat dich erschaffen
Wärst du Stamm, so wäre ich Wurzel
Denn du nährst dich nur durch mich…
Meine losgelösten Augen blicken ins All:
Ich betrachte Lichtfäden
Die mit enormer Geschwindigkeit an mir vorüberziehen
Sehe unglaublich intensive Farben und abstrakte Formen
Die mir die Unermeßlichkeit von Raum und Zeit verdeutlichen
Ich reise an einem Nebelschleier
Von unbeschreiblicher Schönheit vorüber:
Die restlichen Staubpartikel eines Sterns
Der vor Tausenden von Jahren explodiert sein muss
Ich entdecke eine rotierende, leuchtende Gaswolke
Die sich zu einem Wasserstoff-Helium-Ball verdichtet
Und ein atomares Feuer freisetzt
— die Geburt einer Sonne!
Ich beobachte in Sekundenbruchteilen das Entstehen von Leben
Auf einem im All dahintreibenen Staubkorn
— und seinen Untergang
Ich sehe weitere Sonnen schrumpfen oder explodieren
— weißer Zwerg oder Supernova
Zwischen Urknall und Endknall
Zwischen Expansion und Kontraktion
Zwischen Anfang und Ende von Raum und Zeit
Ich schließe meine Augen…
Wärst du Wurzel, so wäre ich Boden
Denn ich gebe dir deine Nahrung
Wärst du Boden, so wäre ich Land
Denn du bist ein Teil von mir
Wärst du Land, so wäre ich Kontinent
Denn ich bin dir deine Heimat
Wärst du Kontinent, so wäre ich Planet
Driftest du doch auf meiner Glut…
Meine losgelösten Augen blicken ins Innere:
Ich sehe die Welt wie durch ein Kaleidoskop
Farbig flimmernd und in ständigem Wechsel
Verschwommen erblicke ich ein faseriges Netzwerk
Aus Proteinfäden, bewege mich inmitten von Fett- und Eiweißmolekülen
Ich durchbreche zusammen mit elektrisch geladenen Teilchen
Eine Membran, bewege mich durch Zellplasma hin zum Kern
Und erblicke die Riesenmolekülkette der Erbsubstanz
Ich schieße durch die DNS
Durch Spiralnebel von Molekülen
Und blitzenden Elektronenstäubchen
Und wieder hinaus in das Sternengeflecht
Des Universums voll leuchtender Farben
Ich öffne meine Augen…
Wärst du Planet, so wäre ich Sonne
Denn ich bin das Zentrum deiner Bahn
Wärst du Sonne, so wäre ich Galaxie
Denn du bist nur ein Punkt in mir
Wärst du Galaxie, so wäre ich Universum
Denn du treibst durch meine Weiten
Wärst du Universum, so wäre ich göttlicher Gedanke
Denn du expandierst im Geiste mir

(переклад)

Іскри вогню
Злетіти високо в нічне небо
І крутиться, як розлючене сузір’я
Поки неспокійний світить мою тінь
Танці взад-вперед на лісовій галявині
Спека пече очі
Поки вони не лежать сухими й хворими у своїх печерах
Такі легкі, як пір’їнка, ніби хотіли пливти з моєї голови
І з потоком повітря над полум'ям
Ніжно гойдаючись у темряву...
Щоб зазирнути в інші світи
Поки тепло мої думки
Як горить сухе листя
Якби ти був листочком, я був би гілкою
Тому що я створив тебе
Якби ти був філією, я був би філією
Бо ти від мене вийшов
Якби ти був гілкою, я був би стовбуром
Моя зарозумілість створила тебе
Якби ти був стовбуром, я був би коренем
Бо ти тільки мною годуєшся...
Мої відсторонені очі дивляться в простір:
Я дивлюся на нитки світла
Проїжджає повз мене з величезною швидкістю
Побачте неймовірно насичені кольори та абстрактні форми
Які дають мені зрозуміти величезний простір і час
Я подорожую по завісі туману
Невимовної краси минулого:
Частинки пилу, що залишилися зірки
Який, напевно, вибухнув тисячі років тому
Я бачу хмару газу, що обертається, що світиться
Який конденсується у воднево-гелієву кульку
І розгортає атомний вогонь
— народження сонця!
Спостерігаю за появою життя за частки секунди
На порошинці, що пливе в просторі
— і його загибель
Я бачу більше сонця, що зменшується або вибухає
— білий карлик або наднова
Між великим вибухом і останнім вибухом
Між розширенням і стисканням
Між початком і кінцем простору і часу
Я заплющив очі…
Якби ти був корінь, я був би землею
Тому що я даю тобі їжу
Якби ти був землею, я був би землею
Тому що ти частина мене
Якби ви були країною, я був би континентом
Бо я твоя Батьківщина
Якби ти був континентом, я був би планетою
Ти пливеш на моїх вугіллях...
Мої відсторонені очі дивляться всередину:
Я бачу світ крізь калейдоскоп
Миготливий колір і постійно змінюється
Я смутно бачу волокнисту сітку
Виготовлені з білкових ниток, рухаються серед молекул жиру та білка
Я прориваю разом з електрично зарядженими частинками
Мембрана, що рухається через цитоплазму до ядра
І подивіться на гігантський молекулярний ланцюг генетичного матеріалу
Я пробиваю ДНК
Через спіральні туманності з молекул
І спалахує пил електронів
І знову в мережу зірок
Всесвіт сповнений яскравих фарб
Я відкриваю очі...
Якби ти був планетою, я був би сонцем
Бо я центр твого шляху
Якби ти був сонцем, я був би галактикою
Бо ти в мені лише крапка
Якби ти був галактикою, я був би всесвітом
Бо ти дрейфуєш моїми просторами
Якби ти був Всесвітом, я був би божественною думкою
Тому що ти розширюєшся в моїй свідомості