| Я до тієї відьми в обійми навіки
|
| З наївності злий догодив.
|
| Я потрапив у її злі мережі,
|
| Але іншу серйозно любив.
|
| Але доля як навмисне, лиходійка,
|
| На корені обломала і ось,
|
| Я з тією відьмою живу, як з дружиною
|
| Вже цілий рік!
|
| Але та любов серце глине,
|
| І мене знову турбує,
|
| І мене знову на части рве вона...
|
| Але та любов душу руйнує.
|
| Як вогонь, землю сушить,
|
| І сьогодні знову мені не досну...
|
| Я тебе втратити не боявся,
|
| Я впевнений у тебе був завжди,
|
| Але одного разу я залишився,
|
| І підніжку мені ставить біда.
|
| Я не вірив у долю, і даремно
|
| Це робив, адже якщо б я знав,
|
| Що доля править життям часто,
|
| І ось я потрапив!
|
| Але та любов серце глине,
|
| І мене знову турбує,
|
| І мене знову на части рве вона...
|
| Але та любов душу руйнує.
|
| Як вогонь, землю сушить,
|
| І сьогодні знову мені не досну...
|
| Я слабший опинився в той вечір,
|
| Я з іншою тобі зрадив.
|
| А тепер я мрію про зустріч.
|
| Скільки разів я про зустріч зустрів!
|
| Тільки я не з тобою, а з відьмою,
|
| Що мене забрала у тебе.
|
| Ти пробач, люба, адже ти все,
|
| Що є у мене!
|
| Але та любов серце глине,
|
| І мене знову турбує,
|
| І мене знову на части рве вона...
|
| Але та любов душу руйнує.
|
| Як вогонь, землю сушить,
|
| І сьогодні знову мені не досну... |